Історія фронтового та музичного собаки Патрона

Спецкор

З диво-захисником України особисто познайомився Спецкор.

Він живе на передовій, у Троїцькому. Знає напам'ять українські пісні та полюбляє Шевченка. І це не про літератора, що раптом опинився на фронті, а про фронтового собаку Патрона, що пройшов чимало найгарячіших точок Донбасу.

Стас виїхав з рідного Донецька восени 14-го, тоді вперше побачив іншу Україну. Його прийняла Вінниця. 

Тепер тут разом і львів’яни, і полтавчани, ділять порівну солдатський пайок та гріються біля одного вогнища навпроти спільного ворога. Від бойовиків летять кулі, а наші бійці на ту сторону посилають пісню. 

У столиці виміряють рівень шкідливих речовин у повітрі за допомоги пересувної станції 

Це Патрон. І він тут влаштовує справжні концерти. Командир Ден дістає корнет, кличе Патрона та грає на вірші Тараса Шевченка. "Реве та стогне Дніпр широкий" – Патронова улюблена пісня.

Сам Ден колись закінчив музичну школу, про музичний інструмент згадав вже на фронті. Корнет лишився від духового оркестру Гранітного, і там же, у Гнутовому, у Дена з’явився виконавець.

З ними обома, кажуть бійці, тепер якось тепліше служиться. 

Більше новин з понеділка по п'ятницю о 18:15 у програмі Спецкор на 2+2. 

Офіційна радянська історія роками малювала картинку «зразкового порядку» під час виїзду мешканців Прип’яті. Але документи та свідчення очевидців відкривають зовсім іншу реальність. 
Іноді, щоб здійснити археологічний прорив, не потрібно споряджати експедицію в Єгипет. Достатньо просто почати копати льох на власному подвір'ї. Саме так сталося у 1965 році в селі Межиріч, що на Черкащині. 
Коли ми чуємо слово «бункер», уява малює вогкі бетонні коридори глибоко під землею. Проте ставка «Вервольф» під Вінницею була влаштована інакше. 
До 2016 року вчені були переконані: морські рептилії — іхтіозаври — зазвичай не виростали довшими за три метри. Це були вправні, але порівняно невеликі мешканці океанів. Проте…
14052026
Двигун може виглядати «залізним», але його стан часто залежить не від великих поломок, а від дрібних щоденних звичок...