Завжди усміхнений Артем Мартинішин у житті майже не відрізняється від свого екранного героя – так само любить жартувати, не втрачає позитивного настрою і вміє за секунду розвеселити співрозмовника.
Артеме, нещодавно ви повернулися з відпустки. Де встигли побувати?
В останній день зйомок минулого сезону «Опера» я відразу з майданчика полетів до Берліна. О другій годині ночі ще був у кадрі, а о четвертій вже сидів в аеропорту. Мене навіть не бентежило те, що я був сонний, бо так сильно хотів у відпустку. Річ у тім, що останній рік ми дуже активно працювали. Тому ми вирішили полетіти до Німеччини, потім – в Іспанію до друзів. Щороку відриваємось у них на Майорці.
З дружиною Анею. До слова, 8 липня у нас була річниця весілля, але ми знайомі дуже давно. Вона також актриса, ми навчались в одного майстра.
Подейкують, що акторське подружжя – це справжнє випробовування…
Колись давно я казав, що ніколи не буду зустрічатися з актрисою, тим більше, з колегою. Здавалось, що працювати, і жити разом зі своєю половинкою без скандалів неможливо. Але ми з Анею ніколи не страждаємо від цього, крім того, разом працюємо в Молодому театрі. Буває, що й граємо подружжя. Часто бачу, як вона з моїми друзями-колегами цілується, грає любовні сцени. Але сприймаю це спокійно, як і вона. Ми вміємо розділяти роботу від особистого життя.
Мама і дружина – мої головні критики. Вони першими дізнаються всі новини, всі проблеми. Я з ними завжди консультуюсь і раджусь щодо нових проектів. Я вирішую сам, але наші позиції та думки, настільки співпадають, що я розумію – це правильні жінки в моєму житті. Після перегляду перших сезонів «Опера» вони сказали, що я достатньо органічний у цьому образі.
Чи правда, що спершу вас не хотіли брати на цю роль?
На сторінці кастинг-директора серіалу я побачив оголошення про пошуки «повненького веселуна» і вирішив написати. Але на роль шукали молодого генія, а я виглядав значно старшим, тому не підходив. Якби ж вони тоді знали, що у театрі я граю 11-річного хлопчика. Вся справа у щетині, без неї я інша людина. Так от, за місяць безрезультатного пошуку вони все ж таки вирішили запросити мене на проби. На кастингу з режисером Тарасом Ткаченком я відчув, що цей герой мені дуже імпонує. Так в моєму житті з’явився персонаж Славіка.
Мій герой Славко – хакер, тому за час зйомок я підтягнув свої комп’ютерні навички. Наприклад, раніше не вмів користуватися «макбуком». А тепер не лише вмію, але й хочу купити собі. А ще можу точно сказати, що «Опер за викликом» зробив мене добрішим. Я так багато часу граю в образі щирого і милого Славка, що сам став спокійнішим.