Росіяни чомусь вирішили, що борщ – це «ісконно русское блюдо». Але, цікаво, що перша задокументована згадка про український борщ датується 1584 роком. У своїх щоденниках про страву згадав німецький торговельний агент Мартін Ґруневеґ. 17 жовтня 1584 року його купецька валка доїхала до Києва і зупинилася на ночівлю над річкою Борщівка. Кияни пояснювали гостям походження назви річки тим, що у цій місцевості свого часу діяв борщовий базар. Тобто там можна було купити все для приготування борщу. І в своєму щоденнику купець написав:
«Русини купують борщ рідко або ніколи, тому що кожен готує його у себе вдома сам, оскільки це їхня повсякденна їжа і питво».
Цікаво, що німецький мандрівник назвав тоді жителів Києва русинами, у той же час, у XVIст, мешканців Росії називали московитами. Нікому й на думку не спадало асоціювати Москву з Руссю.
Привласнення борщу почалося вже за часів Російської імперії, а в СРСР цю тенденцію підхопили і подавали український борщ на прийманнях високопоставленим гостям.
Але у жовтні 2020 року Україна внесла борщ до національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини. Невдовзі ЮНЕСКО визнало борщ нематеріальною культурною спадщиною України, хоча окупантам це вкрай не сподобалося.
Та російська кухня намагалася вкрасти не лише український борщ. Так, уральські пельмені – це китайські цзяоцзьо та японські гедза. Млинці теж родом з Китаю. А традиційний біляш – це татарська національна страва. Більше цікавого і правдивого зі світу кулінарної ідентичності та про те, з чого ж складається російська кухня - дивися у випуску проєкту «Обережно! Фейк».
Loading...
Дивися прем’єрні випуски проєкту «Обережно! Фейк» в ефірі 2+2 щопонеділка о 20:00!
Читай також: