Красені в сяючих обладунках, борці за честь дами та просто ідеальні чоловіки. Так, все це про лицарів. Втім, середньовічні твори та сучасні фільми занадто романтизують їхній побут, зовнішній вигляд та спосіб життя.
-
#1 Зріст – не головне
Насправді лицарі були низькими, і на межі XIV-XV століть їхній середній зріст не перевищував 1 метра 60 сантиметрів.
-
#2 Обладунки приховували безліч таємниць
Як відомо, бань в середньовічній Європі не було, тому доблесні чоловіки милися не частіше, аніж тричі на рік. Та окрім неприємного запаху вони мали й інший клопіт – у брудному волоссі та складках одягу заводилися воші і блохи, а в заплутаній бороді застрягали залишки їжі й ще бозна чого.
-
#3 Калейдоскоп неприємних запахів
Така ж сама ситуація була з доглядом за ротовою порожниною. Можна лише уявити, який шлейф тягнувся із вуст лицаря, що жодного разу не чистив зубів. Для сучасної красуні навіть стояти поряд було б неабияким випробуванням!
До слова, для того, щоб нейтралізувати запах, чоловіки нерідко використовували часник – незамінна закуска та чудовий дезінфікуючий засіб.
-
#4 Яка там дикція
Звісно, така жахлива гігієна давала про себе знати – до 25 років у лицарів можна було не дорахуватися багатьох зубів, тому вони, найімовірніше, шепелявили.
-
#5 Обладунки з'явилися в XIV столітті
Вартість повноцінного екіпірування коштувало близько 50-100 биків. Не дивно, що дозволити собі обладунки могли тільки найбагатші воїни.
Для того, щоб стати лицарем, дитина повинна була готуватися змалечку – з семи років їх робили зброєносцями при дорослих лицарях. Також вони проходили навчання, що тривало 14 років, а до 21 року лицар набирався досвіду і проходив обряд посвячення.
Для того, щоб нести все озброєння на війну, необхідно мати певний супровід – щонайменше троє коней та кілька зброєносців. Ними могли бути кріпаки, або сини вояки, які не пройшли посвяту.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: