Не дивлячись на постійні атаки росії, Україна та її захисники стоять мов скеля і з кожним ударом стають лише міцнішими. Валерій Залужний завжди із захопленням розповідає про своїх колег-героїв, які мужньо стоять на захисті нашої держави. Нещодавно головнокомандувач ЗСУ опублікував історію про 23-річного психолог батальйону 25-ї ОПДБр Олександра. За освітою воїн політолог, тож уважно відслідковував і аналізував події навколо України ще до початку повномасштабного вторгнення. Піти до війська вирішив ще у перші дні великої війни, коли ворожі колони намагалися прорватися до його рідного Харкова.
Тактика ворога, упевнений Олександр, повністю побудована на радянських підручниках. А от наша – гнучка, нелінійна, противник не здатен прорахувати наші плани. І наші командири, на відміну від російських, насамперед думають про збереження життя особового складу.
Про 25-ту повітрянодесантну бригаду Олександр розповідає, як про велику родину. Між бійцями тут теплі і дружні стосунки. І втрата кожного побратима – це велике горе для військової родини. Олександру, на жаль, довелося пережити й це.
«Спершу, коли формували БТГР, я був командиром піхотного взводу, тоді ми отримала завдання їхати під Лозову. Там загинули мої хлопці, це стало сильним ударом для мене, – розповідає він. – Важко було… Адже ми жили в одній кімнаті, їли один хліб. Коли БТГР розформували та Лозова вже була в безпеці, нас розподілили по батальйонах, я потрапив у танковий. Але тих хлопців я не забуду ніколи».
Олександр упевнений: танкіст має бути розумним і хоробрим.
«А ще холоднокровним, щоб діяти без емоцій, тоді повернешся живим, – додає він. – Маю сказати, що моральний стан у танкістів дуже високий».
Саша дуже хвилюється за своїх батьків, які прийняли складне рішення та не виїхали з Харкова. А вони, своєю чергою, – за сина, який на передовій боронить країну.
«Для моєї матусі головне, щоб я їй хоча б плюсика надіслав і все, – посміхається Олександр. – Звісно, намагаюся телефонувати, щоб мама знала, що зі мною все добре».
Щодо постачання західної зброї до України Олександр каже одне: з часів Холодної війни європейці не бачили такої страшної війни, як відбувається зараз в Україні. І їм потрібно нагадувати, що наразі українські воїни стоять щитом, захищаючи не тільки свою державу, а й увесь цивілізований світ. І в цій боротьбі зброя дуже важлива.
«Ми вже бачимо, що зброя від союзників здатна змінити хід війни. Як, наприклад, HIMARS. Тому її постачання потрібно прискорювати і збільшувати».
Слава українським захисникам!
Читайте також: