Вони синтезували речовину силденафіл і сподівалися, що вона блокуватиме фермент PDE5, розширюватиме судини та рятуватиме людей від нападів стенокардії та високого тиску. Здавалося план був ідеальним, але перші ж тести на людях його провалили. Силденафіл практично не знімав біль у серці. Проєкт опинився у підвішеному стані, і розробку цілком могли згорнути, якби не одна дивна деталь.
Під час клінічних випробувань дослідники помітили, що пацієнти-чоловіки ведуть поводяться якось нетипово. За спогадами учасників тих подій, добровольці відверто не поспішали повертати вченим невикористані таблетки. Коли медики заглянули у звіти, все стало на свої місця. Препарат дійсно розширював судини, але зовсім не там, де чекали кардіологи. Побічним ефектом силденафілу виявилася потужна ерекція.
У Pfizer зорієнтувалися моментально. Замість того, щоб списати розробку в архів як невдалу, компанія просто змінила курс. Вони зрозуміли, що намацали вирішення проблеми, про яку мільйони чоловіків у всьому світі соромилися говорити на прийомі у лікаря.
Далі все розвивалося дуже швидко. За офіційними даними FDA (Управління з продовольства і медикаментів США), у березні 1998 року регулятор офіційно дозволив продавати цитрату силденафілу під торговою маркою «Віагра». Це був перший в історії схвалений пероральний препарат проти еректильної дисфункції. Блакитні таблетки моментально стали феноменом поп-культури: про них жартували в кіно, говорили на вечірніх шоу та змітали з полиць аптек.
Фінансові звіти Pfizer лише підтверджують цей шалений успіх. Тільки за перший рік продажів новинка принесла компанії майже 800 мільйонів доларів виручки, а невдовзі річні продажі спокійно переступили позначку в мільярд.
Сьогодні кейс силденафілу — це класична історія з підручників про те, чому не варто ігнорувати несподівані результати випробувань. Іноді найбільший комерційний успіх ховається саме за формулюванням «щось пішло не так».
Читай також: