Фантазії дітей можна позаздрити. Та коли в країні звідусіль лунає про воєнний стан, а доступ о Мережі вільний, уява грає з ними злий жарт – малює те, чого насправді немає. Підіймається рівень тривоги: діти починають гірше вчитися, засинати і випадають в стан стресу.
« Питання війни краще не піднімати з дітьми до 11 років. Але якщо ви розумієте, що в школі чи серед однолітків ця тема обговорюється, а вдома дитина мовчить – значить вона боїться говорити про це з вами. Тонко запитайте: що ти думаєш про цю ситуацію? Що ти відчуваєш, коли слухаєш своїх друзів?» - радить психотерапевт Рената Гладовська.
Експерт пояснює: найчастіше в дітей виникає страх за життя близьких та своє. Також вони уявляють, що на країну можуть напасти, в небі з’являться ворожі літаки, поруч з їхнім домом воєнна техніка тощо. Щоб зрозуміти, що саме лякає дитину та що з цим робити, психотерапевт Рената Гладовська радить батькам наступне.
- Заспокойтеся самі
Пам'ятаєте інструкції на борту літака: в разі розгерметизації салону, спочатку вдягніть кисневу маску собі, потім – дитині. Діємо за тим же принципом. Діти легко ловлять тривогу батьків. Тому уникайте розмов про свій страх та паніку в присутності дитини. В першу чергу, заспокойтеся. Подумайте про те, що зараз відбувається з вами, що ви відчуваєте. І чи дійсно страх відповідає реальності. Лише в спокійному стані ви зможете підтримати й заспокоїти свою дитину. Інакше – викликатимете в неї ще більше тривоги.
- Поговоріть з дитиною
З'ясуйте, що саме турбує й лякає вашу дитину. Нехай вона детально опише свій страх. Можливо, намалює його. Це допоможе дитині "прожити" свою фантазію. А після цього - з нею легше справлятися. Ваше завдання допомогти зрозуміти чаду: це уява. Реальність інша: ти продовжуєш жити, ходити в школу, зустрічатися з друзями, ми поруч. Ти лишаєшся дитиною як і раніше.
- Час з батьками
Виділіть хоча б 10 хвилин, щоб побути з дитиною в стані спокою. Жодних уроків чи моралі в цей час. Просто поспілкуйтеся про те, що важливо для вашої дитини: спорт, ігри, книжки.
- Обійміть
«Дитині треба обійми, щоб підзарядитися. І ви так само заряджаєтесь енергією дитини» - каже психотерапевт Рената Гладовська.
Психолог підкреслює, що на тривогу та боротьбу з нею йде багато сил та енергії. Тому обійми в цей період мають бути доступні для дитини в будь-якій кількості. Вони важливі для відчуття, що ти не один з цією війною. Разом ми впораємося.
- Я завжди з тобою
Обіймаючи, говоріть дитині: «Ти ніколи не залишися один». Так ви допомагаєте рідній людинці справитися зі страхом самотності й бути певним, що батьківська підтримка завжди поруч.
- Мрійте разом
Відволічіть дітей зі всеохоплюючого стану страху, з середовища, де звідусіль лунають слова «воєнний стан». Для цього помрійте разом – вийдіть зі стану страху в світле майбутнє. Наприклад, уявіть відпустку до моря, чи пофантазуйте про новорічні подарунки. Можливо, згадайте щось приємне.
«Важливо пам'ятати, що страхи та тривоги дітей активізуються перед сном. Тому обов'язково знайдіть час для дитини увечері», - підкреслює психотерапевт Рената Гладовська.
Важливо:
Якщо все ж таки саме маленька дитина почула слово «війна» й запитала у вас – що це? Поясніть образно: уяви, що хтось забрав твого улюбленого ведмедика. Певно, ти відчуєш велику злість до цієї людини. Така злість, через те, що в тебе відібрали – і є війною».
Дочитали? а тепер обійміть свою дитину.