Її звати Ніна. До 23 лютого цю дівчину знали чи не у кожній військовій частині Національної гвардії. Її світлини прикрашали білборди в українських містах, а ще дівчина була обличчям магазину «Мілітарист».
Більше того, телеканали наперебій приїздили знімати красуню у гвардійському однострої. Упродовж останніх років активна гвардійка, окрім захисту України, створювала мотиваційний контент, викладаючи його у своїх соціальних сторінках. Вона наполегливо виконувала непрості нормативи, щоранку бігала до військового містечка, де несла службу, демонструвала влучність зі стрільби з пістолета. Водночас на службі жінка була справедливим, але вимогливим інструктором Нацгвардії.
Проте їй, як і іншим військовозобов’язаним, довелося вчитися новому життю з 24 лютого.
«Як і всі інші я прокинулася о п'ятій ранку від вибухів, мама вийшла з балкона і сказала «Ніна, почалося»… О 6 ранку я вже їхала у свою військову частину, до останнього не вірила, що почалася та сама війна, але коли побачила як палає моє військове містечко – я усвідомила, що сталося. У пітьмі ми з побратимами зібрали речі, які вціліли та пішли в ліс, а далі на нас чекали місяці, як один довгий день, який досі не закінчився…», – згадує Ніна
Удома Ніна не була місяць. Проте, зізнається, що це не найгірше...Адже, чи не щодня вона дізнається про втрати знайомих із фронту і так само, як мільйони українців, намагається знаходити сили для відчайдушної боротьби за Україну.
Коли подзвонив брат і сказав: «Ніна, зараз у мене буде спекотно і все може бути». Уже тоді його інтонація дали мені зрозуміти, що справи кепські... Адже наді мною теж літали гвинтокрили, але боялася я не за нас з братом, а за маму, яка в один день може втратити своїх дітей, і навряд чи вона б пережила це горе»
Якщо говорити про те, як змінилося її життя – то тут все як в інших військових.
«Тимчасово я живу не вдома, а де прийдеться, харчуюся тим, що є, а поряд завжди побратими та посестри. Найбільше сьогодні додає сил почуття гумору та спілкування з ними. Адже, зараз дуже важливо не нагнітати ситуацію і якомога довше тримати себе зібрано й у бойовому настрої. Світогляд мій, до речі, не змінився, бо морально я давно була готова до війни. Бути військовою – це захищати й воювати, не дивлячись на час і місце, а оскільки у мене вже 10 років військового досвіду – то у мене було достатньо часу сформуватися як воїн» – розповідає гвардійка.
Також, Ніна просить українців згадувати мирні часи та не втрачати сил повернути їх якомога швидше. Більш витривалих – підтримувати тих, хто у розпачі, не сваритися, не мірятися перемогами, а з гордістю усвідомлювати всі успіхи України та її красиве майбутнє після перемоги.
За інформацією Національної гвардії України
Читай також: