Ця похоронна камера, що датується кінцем VII століття до нашої ери, є справжнім вікном у заключну фазу періоду орієнталізації — критичну епоху у формуванні та розвитку етруської культури. Що робить цю знахідку настільки винятковою? Її первозданний стан.
Як зазначає видання arkeonews, гробниця, на щастя, залишилася недоторканою як стародавніми, так і сучасними грабіжниками, пропонуючи археологам унікальну можливість зазирнути у похоронні ритуали та соціальні звичаї ранніх етрусків, немов вони щойно покинули це місце.
Коли важку кам'яну плиту, що віками охороняла вхід, нарешті зняли, археологи побачили дивовижну картину. Десятки керамічних посудин, багато з яких були прикрашені характерним етруським геометричним розписом, стояли на своїх місцях. Деякі з них, здавалося, були розташовані у спеціальних ритуальних положеннях, що свідчить про ретельно сплановану церемонію поховання перед остаточним запечатуванням гробниці.
Серед інших вражаючих артефактів — витончені бронзові прикраси та ритуальна чаша, що лежала біля одного з похоронних ліжок. Усі ці предмети зараз ретельно документуються прямо на місці, аби зберегти їхнє первісне розташування. Це має надзвичайно важливе значення, адже навіть найдрібніші деталі можуть містити ключові підказки про особу та соціальний статус померлого.
«Це неймовірно рідкісна знахідка, – не приховує свого захоплення високопосадовиця Італійського управління археології, докторка Барбара Барбаро. – Більшість із понад 500 гробниць у некрополі Сан-Джуліано були розграбовані в давнину чи сучасність. Виявлення запечатаної, неушкодженої гробниці — це виняткове явище. Це дозволяє нам вивчати життя та смерть етрусків у повному та непорушному контексті».
Некрополь Сан-Джуліано, названий на честь пагорба, де він розташований, використовувався між VII та III століттями до нашої ери і вважається одним із найскладніших та найбагатших на багатошаровість зразків етруської похоронної архітектури.
Докторка Барбаро додала, що момент відкриття гробниці був «сповнений тиші, благоговіння та глибокої поваги:
«Це було так, ніби ми відчинили двері в далеке минуле. Таке відкриття не просто збагачує академічну спільноту — воно стає колективною культурною подією».
Читай також: