Не було вибухів, пожеж чи повені. Не було навіть крику. Вранці понад 1700 людей уже не дихали. Разом із ними загинули тисячі тварин. Птахи падали з неба, худоба лежала на подвір’ях, а цілі родини так і не прокинулися.
Джерелом трагедії стало гірське озеро — Озеро Ніос, яке раптово викинуло величезну хмару вуглекислого газу. Світ дізнався новий термін — лімнічний вибух.
Озеро Ніос розташоване в західній частині Камерун, неподалік кордону з Нігерією. Воно невелике за площею — приблизно 1,6 квадратного кілометра, але дуже глибоке — понад 200 метрів. Водойма утворилася в кратері вулкана близько чотирьох століть тому. На поверхні вулкан давно виглядав згаслим, однак під озером залишалася магматична активність.
- І саме ця прихована активність і стала причиною катастрофи.
З надр землі постійно виділявся вуглекислий газ. Він просочувався через породи, розчинявся у ґрунтових водах і поступово накопичувався в глибоких шарах озера. Через велику глибину й стабільну температуру води ці шари не перемішувалися з верхніми. У придонній частині роками формувався своєрідний «газовий резервуар».
21 серпня щось порушило рівновагу. Серед можливих причин називали невеликий землетрус, зсув або сильний порив вітру. Насичена газом глибинна вода різко піднялася догори. Тиск зменшився — і розчинений газ почав миттєво виділятися у вигляді величезної кількості бульбашок. Процес нагадував відкриття пляшки з газованим напоєм, але в масштабах озера.
У повітря вирвалася гігантська хмара вуглекислого газу. Вона була без запаху й без кольору. CO₂ важчий за повітря, тому замість того, щоб підійматися вгору, газ почав стікати в долини навколо озера. Він заповнював низини, будинки, стайні. Люди задихалися уві сні, навіть не розуміючи, що відбувається.
Загинули 1746 осіб у селах Ніос, Субум, Ча та Фанг. Близько тисячі людей потрапили до лікарень із симптомами отруєння. Загинула худоба, домашні тварини, птахи, комахи. Навіть рослинність навколо водойми зазнала ушкоджень: листя потемніло й згорнулося. Під час різкого вивільнення газу відбулося швидке охолодження повітря, температура в районі могла знизитися на кілька градусів за короткий час.
Це явище отримало назву «лімнічний вибух» — рідкісний природний процес, під час якого з глибини озера раптово вивільняється велика кількість розчиненого газу. До трагедії в Ніосі світ майже не знав про таку загрозу.
Згодом з’ясувалося, що це не перший подібний випадок у регіоні. У 1984 році на озері Манун, також у Камеруні, стався менший за масштабом викид газу, який забрав життя 37 людей. Тоді ніхто не уявляв, що через два роки станеться катастрофа набагато страшніша.
Після трагедії на озері Ніос почалися міжнародні дослідження. Вчені встановили, що подібна небезпека існує лише в глибоких кратерних озерах вулканічного походження, де є постійне надходження газу з-під землі. У світі таких водойм небагато. Окрім Ніосу та Мануну, увагу дослідників привертає озеро Ківу в Східній Африці, де в глибинах накопичені великі об’єми розчинених газів.
Щоб запобігти повторенню трагедії, на Ніосі встановили спеціальні дегазаційні труби. Вони працюють за принципом контрольованого вивільнення газу: вода з глибини підіймається через трубу, тиск зменшується, і газ поступово виходить назовні невеликими обсягами. Система дозволяє уникнути раптового накопичення критичної маси CO₂. Подібні заходи застосовують і на інших потенційно небезпечних озерах.
Сьогодні стан Ніосу регулярно моніторять. Рівень розчинених газів контролюється, а міжнародні команди вчених продовжують дослідження. Імовірність повторення катастрофи значно знижена, однак повністю виключити природні ризики неможливо.
Читай також:
- «Це був найбільш ганебний прояв польської політики»: як знищувалися українські храми на Волині у 1938 році?
- «Зникають кораблі, літаки і навіть цілі села»: чи справді «четвертий вимір» поглинає наш світ?
- Перетворив взуття на інструмент влади: чому 3300-річні сандалі Тутанхамона викликають суперечки й сьогодні?