Але у наших предків існували власні дні, коли світ живих і мертвих здавалося, торкався один одного. Етнограф Анастасія Кривенко розповідає, що українські традиції вшанування померлих нагадують сучасний Геловін, хоча мали зовсім інший зміст і форму.
- Перший період — різдвяно-новорічний.
У святвечірні дні наші предки запрошували душі померлих до трапези. Страви залишали на столі, а маланкування, колядування та водіння кози перетворювали це на театралізоване дійство. Переодягнені в маски учасники, немов гості з потойбіччя, дарували радість та символічно спілкувалися з душами предків.
- Другий період — великодній.
У Великодні дні вірили, що душі померлих повертаються на землю на цілий тиждень. Люди проводжали їх після недільних обрядів, організовуючи особливі ритуали проводів. Тут теж проглядається схожість із Геловінським духом зустрічі з потойбічним світом.
- Третій період — Зелені свята.
На полях квітли колоски, а русалки виходили на землю. Спеціальні обряди проводів русалок, поширені на Поліссі, теж нагадували святкування, де межа між світом людей і потойбіччя зникала. Костюми, ритуали та символічні дійства давали змогу відчути магію цих днів.
Український Геловін — це сплетіння давніх традицій, коли живі вшановували пам’ять предків, веселилися в масках і залишали частування для тих, хто вже пішов. Тепер, коли ми прикрашаємо гарбузи та виходимо на «trick or treat», варто пам’ятати, що наші предки робили це століття тому, по-своєму.
Читай також: