На висохлому дні стародавнього озера, відомому як Рейстрек-Плайя, важкі валуни вагою до 320 кг самі по собі ковзають пустелею, залишаючи за собою довгі сліди на поверхні. Це явище озадачувало дослідників майже століття, але нарешті воно отримало наукове пояснення.
Археологи та геофізики прикріпили до 15 валунів GPS-трекери та встановили камери уповільненої зйомки. Вони спостерігали справжнє «ралі» каміння: понад 60 валунів одночасно почали рухатися, долаючи до 224 метрів зі швидкістю 2–5 метрів на хвилину. Таємниця виявилася у рідкісному поєднанні природних умов: після дощу на дні висохлого озера утворюється тонкий шар води, який вночі замерзає у льодові панелі товщиною 3–6 мм. Ранкове сонце частково розтоплює лід, а легкі вітри штовхають плаваючі брили, одночасно рухаючи кілька каменів.
Рейстрек-Плайя простягається майже на 5 км у довжину та понад 3 км у ширину. Тут валуни дрейфують із загадковою точністю: деякі залишають паралельні сліди з різкими поворотами, що виглядає так, наче хтось майстерно керує їхнім рухом. GPS-прилади та високоточні метеостанції дозволили зафіксувати ці рухи вперше в історії, давши зрозуміти, як природа створює ілюзію самостійного пересування каміння.
Таємниця «ковзного каміння» Долини Смерті нагадує, що навіть у найспекотніших і сухих пустелях планети природа здатна створювати дива. Витончене поєднання льоду, води та вітру перетворює статичні валуни на справжніх кочівників пустелі, які продовжують дивувати науковців і туристів.
Читай також: