У 1950–60-х роках у США спалахнула мода на встановлення рекордів безсоння. Почалося все як рекламний трюк, коли радіо-діджеї змагалися між собою, хто довше не засне. Але цей небезпечний «челендж» сягнув свого піку у 1986 році, коли каскадер Роберт Макдональд провів 18 днів, 21 годину та 40 хвилин без сну, пише видання iflscience.
Книга рекордів Гіннеса у 1997 році припинила реєстрацію досягнень у сфері депривації сну. Причина проста — це надзвичайно небезпечно для здоров’я. Ніхто не побив рекорд Макдональда з 1986 року, а організація прямо заявляє: «Небезпека позбавлення сну переважає визнання такого досягнення».
Макдональду пощастило: за даними Гіннеса, він не зазнав довгострокових наслідків. Але інші учасники експериментів такі, як Ренді Гарднер, який у 1964 році не спав 11 днів, говорили про значні проблеми. Гарднер страждав на втрату короткочасної пам’яті, галюцинації та проблеми з робочою пам’яттю.
Вчені попереджають, що серйозна нестача сну підвищує ризик: раку, серцевих хвороб та деменції.
Останні дослідження показали, що депривація сну виснажує мозковий білок плейотрофін (PTN), необхідний для захисту нейронів. Його нестача може спричиняти когнітивні порушення, подібні до хвороби Альцгеймера.
Фахівці вважають, що навіть Макдональд і Гарднер не були повністю безсонними. Під час своїх марафонів вони відчували короткі «мікросни» — секунди несвідомого сну, коли мозок автоматично відключався на мить.
Хоча такі рекорди вражають, їхня ціна — занадто висока. Здоров’я, пам’ять і життя — не те, з чим варто ризикувати заради кількох секунд слави.
Читай також:
- «Страшно, коли перед тобою створіння вагою 500 кг: український мандрівник про зустріч з диким Гризлі в Канади
- Таємниця 3000-річної системи письма мінойців: чи зможе сучасна наука розгадати «Лінійне письмо А»?
- Перша монета Московії мала напис ординською мовою: історія походження російського слова «деньги»