Прийняли за своїх: оборонці Маріуполя розповіли, як їхня колона безперешкодно проїхала два російські блокпости

Розповідь Віктора Руссу, командира мінометного взводу 36-ї бригади морських піхотинців…

Український захисник Віктор Руссу з позивним Симеїз командир мінометного взводу 36-ї бригади морських піхотинців, що обороняли Маріуполь. Його разом з іншими героями обміняли на кума путіна Віктора Медведчука. Він розповів, як ще на початку повномасштабного вторгнення українські захисники проривалися до вже частково окупованого Маріуполя. Вони розробили маршрут довжиною в 11 км у тил ворога аби дістатися до Азовсталі до своїх побратимів.

«Усі розуміли, що це дорога в один кінець — шансу повернутися чи розвернутися на середині не буде. Дати рівний бій ми б також не змогли, адже з озброєння була лише стрілецька зброя», - згадує Віктор.

На той час у захисників України були лише звичайні, неброньовані «Урали», «КрАЗи» і «Козаки». Але не всі були у справному стані:

«Як тільки поїхали, почався артобстріл. Почала літати ворожа авіація — вони «викупили», що ми будемо їхати, але по самому маршруту вже не могли нас знайти — для них це було несподіванкою, що хтось почне в тил до них заходити. Наша машина відстала від колони. Ми загубилися, наш «Урал» повністю розбили. І для того, аби хоч якось їхати далі, ми одного військовослужбовця поклали на капот, щоб був огляд. Потім передній кардан став намертво і ми продовжили на своїх двох».

І хоча подорож була на межі життя та смерті, жоден з бійців не постраждав.

«Прийшли. «Азовці» нас зустріли й питають: «Як ви там йшли? Там же все заміновано!» А ми йдемо — дивимось: там вже «польовка» (кабель, прокладений зв’язок ворога, – ред.) пішла. Питаємо: «Командире, ми точно туди йдемо?» Отак і йшли.

Саме тоді, на початку квітня, всі українці дізналися, що 36-та бригада героїчно прорвалася на «Азовсталь». Проте, за словами морпіха, не для усіх українських захисників шлях до Азовсталі виявився настільки важким. Через дурість російських окупантів, усе командування проїхало російськи блокпости безперешкодно.

«Коли їхала перша колона — це було наше командування на «Козаках» (ми йшли другою), їх кадирівці на блокпостах зупиняють, і наші командири просто: «Прівєт». Вони без особливої прискіпливості одразу махали й пропускали. Усі ж з бородами, в мультикамі, ще й «зетки» на бортах намалювали. І так просто вся колона проїхала. Другий блокпост вже був на мосту. І так само: махнули один одному «Прівєт!» і нумо проїжджати. А потім вже вони, очевидячки, «очухались», і наші в спину чують: «Та це ж чужі!» і давай їм навздогін стріляти, але втекли»

Читайте також:

Фото: AP Photo/Evgeniy Maloletka

Коли ми говоримо про козаків, у пам’яті часто виринає образ із шкільних підручників і описів про селянина-втікача, який, покинувши плуг, взявся за шаблю. Проте історичні факти свідчать про зовсім іншу реальність. 
02052026
Чи можуть померлі подавати знаки – 5 прикмет, які, за віруваннями, свідчать про присутність душі поруч і можуть допомогти пережити втрату близької людини.
02052026
На півночі Синайського півострова, у місці, де колись стояло стародавнє місто Пелузій, археологи натрапили на залишки храмового комплексу, який десятиліттями залишався поза увагою...
Ми звикли використовувати слово «допотопний» як синонім до чогось безнадійно застарілого. Однак дедалі частіше дослідники ставлять незручне запитання: а що, як саме та цивілізація, яку змило великою водою, була технічно досконалішою за нашу?
01052026
Коли в календарі нарешті маячать вихідні, є два шляхи: або витратити їх на побутову рутину, або закинути ноги на столик і влаштувати собі легальний допінг із якісного екшну.