Молодий боєць Олександр втратив обидві ноги і потребує допомоги!

Номер картки Приватбанку 5211 5373 3400 4343 Отримувач: Чалапчій Олександр Олександрович

Олександр Чалапчій - викладач електрогазозварювання одинадцятого училища міста Ульянівка, на Кіровоградщині. Під час революції був на Майдані. Коли почалася воєнна агресія з боку Росії сам пішов до військкомату. Отримав повістку і відразу в АТО. Каже - не зміг усидіти вдома, коли його студенти воюють на Сході.

28-го вересня разом зі своїм товаришем Олександр перебував на блокпості, в селищі Ленінське Луганської області. Військові вранці побачили людей і пішли подивитися хто вони. У цей момент поруч із бійцями розірвалася міна.

"З 10-ї до 16-ї години цивільним дозволялося ходити через наш блокпост. Ми вдвох йшли зустрічати людей і 120-та міна впала мені під ноги, так відразу їх і обрізало. Я пробував раз встати, другий раз, потім побачив, що в мене ноги збоку лежать на шкурці тримаються", - розказує Олександр про той жахливий день.

Хлопець перетягнув собі ноги, доповз до рації і покликав на допомогу. Товариші затягли бійця в машину і відправили до лікарні в Дзержинськ. Але там урятувати ноги лікарям не вдалося.

Коли опритомнів після наркозу, шоку від того, що в нього більше немає ніг не було - згадує військовий. "Найбільше, -  зізнається Олександр, - переживав, як відреагують рідні".

Зараз Олександр Чалапчій у Київському військовому шпиталі. Думати про те, що сталося немає часу - зізнається поранений. У бійця скоро народиться друга дитина. Тож усі думки Сашка про швидке одужання і турботу про сім'ю. Хлопець мріє стати на ноги і якомога швидше повернутися в рідне училище.

На Олександра чекає тривала реабілітація і дороге протезування. Оплатити сучасні протези сім'я сама не в змозі. Ми звертаємося до всіх небайдужих людей підтримати бажання молодого бійця і молодого батька повернутися до повноцінного життя.

Уявіть, що ви стоїте перед стіною, яка пам’ятає Київ ще до монгольської навали. Поки туристи штурмують популярні локації, справжній скарб ховається у затінку дерев.
На фронті кулінарія – не просто справа смаку…
Морозиво – це не просто солодке задоволення, а частина української гастрономічної історії...
Зараз важко уявити грудень без яскравих вогнів, святкових ярмарків та звичних кожному з дитинства мелодій. Але якщо відмотати час на тисячу років назад, у період розквіту княжого Києва, святкова картина була зовсім іншою. 
Гаваї асоціюються з нескінченним літом, білим піском і коктейлями під пальмами. Проте за лаштунками цієї сонячної ідилії ховається зовсім інша реальність.