Овертонський міст — невелика кам'яна споруда кінця XIX століття, розташована серед мальовничої природи біля особняка Овертон. На перший погляд, це просто старовинний міст із трьома арками, через який пробігають туристи й місцеві жителі. Проте саме тут ось уже понад сімдесят років відбувається щось таке, що змусило світ заговорити про містичні сили.
Від 1950-х років із цього мосту стрибнула на смерть незліченна кількість собак. Зафіксовано, що у середньому одна собака стрибає тут щомісяця. Найдивніше, що майже всі тварини вибирали одну й ту саму ділянку мосту — між першим і другим прольотом з правого боку. І навіть ті собаки, які виживали після падіння, нерідко намагалися стрибнути знову.
Що ж штовхає тварин на цей смертельний крок? І чи може взагалі існувати явище, подібне до собачого «самогубства»?
Науковці вважають, що пояснення криється в особливостях конструкції мосту та гострому нюху собак. За версією експерта Девіда Сендса, тварини чують запах норок або інших дрібних ссавців, що живуть під мостом. Вузькі парапети та невидимість краю плити через особливості кам'яної кладки можуть дезорієнтувати собаку: вона біжить на запах, не усвідомлюючи небезпеки.
Девід Секстон із «Шотландського товариства із запобігання жорстокому поводженню з тваринами» підтвердив під час експерименту, що під мостом дійсно мешкає багато мишей і норок. А для собаки аромат дикої тварини — це заклик до дії, настільки сильний, що навіть страх висоти відходить на другий план.
Однак є й інша сторона цієї історії. Місцеві мешканці здавна вважали Овертонську долину особливим місцем, сповненим духовної енергії. За легендами, міст знаходиться на межі «тонкої завіси», яка розділяє світ живих і світ духів. І саме тому собаки, чутливі до емоцій та невидимих вібрацій, можуть реагувати не лише на запахи, а й на щось незбагненне для людини.
Дехто й сьогодні вірить, що міст живе своїм власним життям і іноді кличе за собою тих, хто відкритий до невидимого.
Читай також: