Цей експеримент був не тільки науковим проривом, а й відкрив нові горизонти для хірургії, хоча його етична сторона викликає безліч запитань. Унікальна двоголова собака, яка стала результатом цього експерименту, не лише стала предметом захоплення вчених, а й відкрила низку проблем, які досі обговорюються у наукових колах.
Гатри зміг з’єднати артерії таким чином, що кров потікала від однієї собаки до іншої, забезпечуючи живлення для обох голов. Спостерігаючи за примітивними рухами, такими як посмикування язика і звуження зіниць, він підтвердив, що кровообіг у голові пересадженої собаки відновився. Хоча собака, звісно, не була здатна до нормальної життєдіяльності, цей експеримент став основою для подальших досягнень у трансплантології.
Далі, у 1950-60-х роках, радянський вчений Володимир Деміхов вирішив повторити цю роботу, пересаджуючи голови собакам, і хоча це дало нові можливості для розвитку хірургії, сама практика виглядала як знущання з живих істот, оскільки результат зазвичай був коротким — від кількох днів до кількох тижнів життя. Деміхов навіть створив спеціальну машину, щоб зменшити час без кисню для тварини, однак чи може це виправдати знущання з живого створіння?
Це педантична тема, бо вона змушує нас замислитися: де проходить межа між науковим досягненням і гуманністю? Такі експерименти дійсно принесли користь для розвитку медицини, зокрема для трансплантології та органічних пересадок, але чи можна виправдати жертви, яких вимагала наука?
Читай також: