Місто, де заборонено помирати: закон, який дивує весь світ

На архіпелазі Шпіцберген, серед безмежного арктичного холоду, лежить місто Лонг’їр…

Його ізольованість і суворі природні умови давно привертають увагу мандрівників і дослідників. Проте найбільше здивування викликає особливий закон: офіційно у Лонг’їрі заборонено помирати. Ця міра звучить дивно, але має практичні й наукові підстави.

Лонг’їр розташований між Норвегією та Північним полюсом. Місто живе на краю світу, де температура майже постійно опускається нижче нуля, а земля вічно замерзла. Саме ця особливість диктує суворі правила життя.

Місцеві мешканці старшого віку, зазвичай понад 70 років, залишають острів і переїжджають на материк. В Лонг’їрі немає будинків для людей похилого віку, а кожен, хто не може самостійно подбати про себе, змушений залишити місто. Влада веде точний реєстр мешканців, слідкує за їхнім віком і станом здоров’я, щоб мінімізувати ризики.

Причина цих заходів криється у вічній мерзлоті. Постійно замерзла земля не дозволяє тілу розкладатися, тому останки можуть залишатися практично нетлінними роками. Це створює дві небезпеки: по-перше, трупи можуть з’явитися на поверхні, а по-друге, вони здатні зберігати небезпечні збудники хвороб. Наукове обґрунтування надає Крістіан Меєр із Норвезького університету науки та технологій: бактерії й віруси, які вижили у мерзлоті, потенційно загрожують живим людям.

Лонг’їр має ще один цікавий закон: з 2012 року всі, хто залишає місто, повинні мати при собі вогнепальну зброю. Це вимога безпеки через білих ведмедів, які в пошуках їжі наближаються до людських поселень. Життя на краю світу — постійний баланс між природою та людьми, між виживанням і правилами, продиктованими суворим кліматом.

Закон, що забороняє помирати в Лонг’їрі, здається дивним, але відображає сувору реальність арктичного життя. Вічна мерзлота і небезпечні збудники змушують думати про безпеку не лише живих, а й тих, хто залишає цей світ. Місто навчає цінувати життя, показує, що природа завжди має останнє слово, а людина мусить підлаштовуватися навіть під найекстремальніші умови.

Читай також:

18022026
Живий
Олександр Зарубей – актор театру й кіно, сценарист і військовослужбовець ЗСУ, який обрав службу в розвідці. Родом із Луганщини, народився й виріс в Алчевську, який нині окупований. 
18022026
У Швеції за останні два десятиліття лікарі зафіксували загадковий стан у дітей-біженців…
18022026
На архіпелазі Шпіцберген, серед безмежного арктичного холоду, лежить місто Лонг’їр…
18022026
Сьогодні, 19 лютого, ми відзначаємо День Державного Герба України. Дата не випадкова: саме цього дня у 1992 році Верховна Рада затвердила тризуб як малий герб незалежної держави. 
17022026
Живий
Андрій Ісаєнко – український актор театру й кіно, заслужений артист України, якого глядачі знають за сильними, глибокими ролями у воєнних драмах та соціальних історіях. 
17022026
На території Вінниччини відбулася подія, яка змусила істориків переглянути мапу соціального устрою Східної Європи.