Князь Володимир Красне Сонечко на смертному одрі згадує своє життя з малих років і болісно намагається знайти відповідь на найважливіше для себе питання: ким же насправді була його знаменита бабця - княгиня Ольга, перша християнка на Русі? Здається - та й виявляється згодом, - що Володимир може спокійно залишити цей світ тільки після того, як дізнається таємницю тієї, з ким його мабуть пов'язує не тільки кровна, а й духовна спорідненість. Для цього Володимир проводить свого роду уявне розслідування, залучаючи свідками грецького ченця - літописця Арефу, свою матір Малушу, колишню ключницю князя Святослава і свої власні отрочні спогади. Але розслідування це - не комплекс інтелектуальних дій, як у якого-небудь Шерлока Холмса, а робота живого почуття, що прекрасно передається поетичною мовою і образністю відбитих спогадів Володимира.
Для того, щоб вирішити протиріччя двох історій, Володимир занурюється у власні спогади і роздуми, не уникаючи гострих кутів і душевних страждань. Не в силах відшукати істину самостійно, він "викликає духів", розмовляє з образами давно померлих людей, включаючи саму Ольгу. І саме завдяки останній на Володимира сходить довгоочікуване осяяння - думка настільки ж проста, наскільки і глибока, необхідна справжньому народному вождю і державному діячеві.
Поетичне оповідання на основі літописів і сказань на 2+2 у четвер о 02:25 та у п'ятницю о 01:45