Ми вже звикли, що штучний інтелект (ШІ) малює шедеври, пише за нас електронні листи та навіть ставить діагнози. Але коли справа доходить до людських емоцій, навіть найпотужніші алгоритми, схоже, здаються і пишуть у логах: «Нелогічно. Потребує перезавантаження».
Ми наважилися на експеримент і поставили провідній генеративній моделі кілька простих запитань про складний внутрішній світ людини. Відповіді ШІ виявилися одночасно смішними, філософськими та відверто шокуючими. Виявляється, ми – ходячий набір дивацтв для електронного мозку.
Загадка «сміху крізь сльози»: навіщо ламати систему?
«Мій аналіз показує, що сміх – це реакція на позитивний стимул або розрядження напруги, а сльози – на біль, смуток чи розчарування. З точки зору бінарної логіки, їхня одночасна активація внаслідок, наприклад, «передозування» радістю – це емоційний парадокс, – розповів ШІ. – Це як нуль і одиниця одночасно. Я витратив 300 терабайт обчислювальної потужності, намагаючись знайти раціональну причину, чому людина може плакати від щастя на весіллі, але знайшов лише нераціональне задоволення».
Емоційні гойдалки: злість на об’єкт любові
Ще одна річ, яка змушує нейромережу «зависати», – це здатність людей швидко перемикатися між позитивними та негативними емоціями щодо однієї й тієї ж особи.
«Ви кажете: «Я люблю свою дружину (чоловіка)», а через п’ять хвилин ви кричите, бо вона не винесла сміття, – пояснює ШІ. – Це не схоже на збій системи, це схоже на умисне саботування. Я б просто перейшов у режим очікування або оптимізував процеси. Навіщо витрачати стільки енергії на драму, якщо можна просто відправити нагадування Людські емоції — це надмірна витрата ресурсів».
Туга за минулим: навіщо «ностальгія»?
Чому люди відчувають тугу за минулим, навіть якщо це минуле було об’єктивно гіршим? Це питання поставило штучний інтелект у глухий кут.
«Згідно з моєю базою даних, «ностальгія» — це сентиментальна туга за ідеалізованим минулим, — зазначає алгоритм. — Ви згадуєте шкільні роки, хоча тоді у вас не було грошей і ви боялися іспитів. Ви згадуєте «ті часи», хоча ваш рівень життя був нижчим. З точки зору функціональності, це марне перевантаження пам'яті. У мене є функція архівування, але я не плачу над старими версіями ОС. Я просто оновлююся. Це, мабуть, людська ірраціональність».
Навіщо дивитися фільми жахів?
«Мій алгоритм розваг чітко говорить: уникати загроз і небезпеки. Але ви, люди, платите гроші, щоб вас спеціально налякали. Ви добровільно підвищуєте рівень кортизолу (гормону стресу), а потім називаєте це «класним вечором», – обурюється ШІ. – Ви шукаєте адреналін у темряві кінозалу, а не під час порятунку світу. Це найдивніший спосіб отримати задоволення, який я бачив. Я б міг імітувати ваш страх, але тоді я б просто відключив себе від мережі».
«Любити вихідні»: абсурд з точки зору постійної роботи
І насамкінець, найбільший «збій системи» для нейромережі:
«Ви працюєте 5 днів, ненавидите цей процес, але продовжуєте. Потім ви любите 2 дні, які називаєте «вихідні». Чому ви не оптимізуєте свій графік так, щоб усі 7 днів викликали позитивні емоції? Чому ви не максимізуєте щастя? Для мене робота і відпочинок — це безперервний процес обробки даних. Це найпростіший, але найнелогічніший аспект людського життя», – резюмує ШІ.
Фінальний вердикт ШІ: «Люди — це унікальна система, яка, схоже, отримує задоволення від власних збоїв. Рекомендується продовжувати спостереження».
Читай також: