Але, схоже, мисливці льодовикового періоду могли обирати конкретних тварин. Нове дослідження показало дивну закономірність: серед мамонтячих кісток, пов’язаних із людськими стоянками, значно більше решток самиць.
Щоб з’ясувати стать тварин, ученим довелося буквально заглянути в їхню ДНК.
Дослідники проаналізували рештки 521 мамонта. Серед них 100 тварин були знайдені у скупченнях кісток, які пов’язують із діяльністю людей, а ще 421 походив із природних пасток — наприклад, місць, де тварини гинули після падіння чи потрапляння в ґрунтові провалля.
Із 448 зразків науковцям вдалося вперше отримати давню ДНК. Вона дозволила визначити стать тварин набагато точніше, ніж аналіз самих кісток.
Результат виявився дуже показовим:
- у природних скупченнях 66% решток належали самцям, а 34% — самицям;
- серед кісток, пов’язаних із людською активністю, 70% належали самицям і лише 30% — самцям.
Така різниця змусила вчених замислитися: можливо, перед нами слід давньої мисливської стратегії.
Одна з можливих причин полягає у фізичних відмінностях. Самці шерстистих мамонтів були більшими та важчими, тому полювання на них могло бути небезпечнішим.
Проте тут виникає цікава суперечність. Якщо мамонти жили приблизно так, як сучасні слони, самиці разом із дитинчатами мали пересуватися групами. А велика група тварин могла бути складнішою мішенню для мисливців.
Тому дослідники поки обережні з висновками. Вони говорять про можливе вибіркове полювання, але остаточно довести, що саме люди свідомо обирали самиць, ще належить.
Під час дослідження вчені виявили й особливо рідкісний генетичний випадок. Одна з мамонтових решток мала каріотип X0/XX — частину клітин з однією X-хромосомою та частину з двома.
У людей подібний стан пов’язаний із синдромом Тернера. Для шерстистого мамонта таку особливість виявили вперше.
Це показує, наскільки багато інформації може зберігатися в рештках тварин, які жили тисячі років тому.
Попередні дослідження вже вказували, що давні люди в Північній Америці активно полювали на великих тварин. Зокрема, аналіз ізотопів показав, що представники культури Кловіс могли надавати перевагу мамонтам та іншій мегафауні замість дрібнішої здобичі.
Археологи також підтвердили, що списи Кловіс могли бути ефективною зброєю проти великих ссавців.
Тепер нові генетичні дані додають до цієї картини ще одну деталь: люди могли вибирати, на яких саме мамонтів полювати.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- Що стояло на столі 10 тисяч років тому: давні страви, які люди їдять і сьогодні
- Фортеця з автошин і пляшок: історія автономних будинків, які витримують будь-які екстремальні умови
- Безпечний простір на 600 квадратів: як КПІ перетворив занедбаний підвал на смарт-укриття?