Чим небезпечна колонізація Місяця?

Вчені NASA проводять дослідження, щоб оцінити ступінь ризику для перших колоністів Місяця та відшукати способи захисту від місячної лихоманки.

Вчені NASA намагаються з'ясувати, наскільки небезпечною може бути хвороба, що вразила астронавтів, які висаджувались на Місяць. Про це повідомляє Daily Mail.

Харрісон Шмітт, учасник експедиції "Аполлон 17", назвав її "місячною лихоманкою", оскільки симптоми дуже нагадували сезонну алергію – чхання, закладеність носа. Симптоми захворювання тривали протягом місяця або двох.

Проте дослідники не змогли точно визначити, що викликало такі симптоми та наскільки токсичним Місяць є насправді.

Вчені вважають, що причиною хвороби став їдкий місячний пил. У ньому міститься силікат, матеріал вулканічного походження, від якого також страждають легені шахтарів на землі. Однак мала сила тяжіння на супутнику Землі дозволяє дрібним часткам проникати в легені набагато глибше і залишатися там набагато довше. А при довготривалому впливі частинки місячного пилу здатні розривати клітини легенів і мозку.

Місячний пил майже повністю роз’їдав підошви чобіт скафандра та вакуумні контейнери, в яких зберігалися зразки місячного ґрунту.

"Частинки можуть залишатися в легенях протягом місяців. Але чим довше вони там залишаються, тим більша ймовірність токсичних ефектів", – попереджає Кім Пріск, фтизіатр з Каліфорнійського університету, який більше 20 років вивчає здоров'я астронавтів.

Наразі вчені проводитимуть дослідження, щоб оцінити ступінь ризику для перших колоністів Місяця та відшукати способи захисту від "місячної лихоманки". Замість справжнього місячного пилу вони працюватимуть з модельованим "місячним пилом" із вулканічних силікатів Німеччини.

Японський рибалка Урасіма Таро врятував черепаху, і вона повела його на дно моря. Там стояв палац морського царя, у якому Урасіма провів кілька днів. Коли він повернувся на берег, з’ясувалося, що на суші минули століття. 
Кракен, Левіафан, Сцилла та інші морські чудовиська могли народитися з реальних спостережень давніх мореплавців.
На дні океану біля японського острова Йонагуні вже майже 40 років шукають відповідь на одне запитання: що перед нами – унікальна природна формація чи сліди людської діяльності, які пережили тисячоліття? 
Морський біохімік Джозеф Резінг заздалегідь попередив колег, що біля Тонга станеться виверження: висновок він зробив за даними водяного стовпа. Коли передбачення збулося, усі на кораблі дивилися на нього так, ніби інакше й бути не могло.
На Тихоокеанському вогняному кільці зосереджено 452 вулкани, майже 80 відсотків усіх вулканів Землі. Не дивно, що народи, які оселилися на цих небезпечних берегах, мали своїх вулканічних богів. 
02102026
Ще кілька років тому автономна техніка на полі бою звучала радше як сценарій наукової фантастики…