Блакитні очі, темна шкіра та кучеряве волосся: вчені дослідили рештки хлопчика, який жив 17 000 років тому

Вчені вважають, що дитина померла у віці близько 1 року та 4 місяців…

В Італії археологи виявили добре збережені рештки хлопчика, який жив близько 17 000 років тому. Вчені з'ясували, що дитина мала блакитні очі, темну шкіру та кучеряве волосся, а причиною смерті могла бути вроджена вада серця.

Як пише видання livescience, скелет дитини, яка жила 17 000 років тому, було знайдено в печері Grotta delle Mura, розташованій у Монополі на півдні Італії. Археолог Мауро Калаттіні з Університету Сієни виявив цю могилу ще у 1998 році, проте тільки зараз вдалося зібрати достатньо даних для детального аналізу. Рештки добре збереглися, і нові дослідження показали, що хлопчик, ймовірно, мав блакитні очі, темну шкіру та кучеряве волосся.

Вчені вважають, що дитина померла у віці близько 1 року та 4 місяців через гіпертрофічну кардіоміопатію — вроджену ваду серця. ДНК-аналіз показав, що у хлопчика були мутації в генах, які часто викликають серйозні проблеми з серцем.

Скелет дитини також виявив ознаки поганого фізіологічного розвитку та інбридингу, що, ймовірно, було наслідком життя у невеликій ізольованій групі мисливців-збирачів. За словами археологів Оуена Александера Хіггінса та Алессандри Моді з Болонського та Флорентійського університетів, батьки хлопчика, ймовірно, були двоюрідними братом і сестрою.

Ця знахідка надає важливу інформацію про життя людей льодовикового періоду на півдні Італії. Дослідники зазначають, що у ті часи південь Італії був відносно теплішим місцем, яке слугувало притулком для людей, коли льодовики вкривали більшу частину Європи. Зуби дитини вказують на те, що її мати могла страждати від важких умов під час вагітності, що вплинуло на здоров'я малюка.

Рештки цього хлопчика дозволяють археологам краще зрозуміти, як виживали та розвивалися ранні люди в умовах льодовикового максимуму, а також дають змогу дізнатися більше про їхні генетичні та фізіологічні характеристики.

Читай також:

Фото: Mauro Calattini; Owen Alexander Higgins et al. Nature Communications