- Експеримент університету Вандербільта із радіоактивним залізом
У 1945 році університет Вандербільта заявив про проведення досліджень, пов'язаних ыз харчуванням вагітних жінок. 829 жінкам пропонували таблетки, вкриті оболонкою з радіоактивного заліза, для профілактики і лікування анемії. Дослідники хотіли подивитися, яким чином і наскільки залізо буде абсорбуватися в їх організмі. В результаті експерименту рівень радіації у жінок в 30 разів був вище норми. Дослідники також планували вивчити вплив радіації на народження дитини. В результаті експерименту троє дітей померли від раку. Мами померлих дітей подали на університет в суд, і у 1998 році він був змушений виплатити 10,3 мільйонів.
- Експеримент Таскігі
Сифіліс в Таскігі був дуже поширеною хворобою в середовищі афроамериканців в 1930 роках. Лікування, доступне на той час, включаючи ртуть і аспірин, було надзвичайно токсичним. Вживання цих ліків призводило до виразок у ротовій порожнині, висипу і хвороб печінки. Замість того, щоб лікувати, уряд США зважився на експеримент. Протягом 40 років людям відмовляли в лікуванні хвороби. Їм видавали або плацебо, або ставили інші діагнози. До кінця експерименту з 400 учасників в живих залишилося тільки 74 людини. Серед хворих 40 осіб були жінки, які народили 20 хворих на сифіліс дітей. Але цей експеримент не став винятком. У 1974 році, коли з'явився пеніцилін, уряд США вирішило дослідити його ефективність при лікуванні сифілісу. Американські дослідники платили повіям в Гватемалі за те, щоб вони свідомо заражали клієнтів. Деяким з пацієнтів давали пеніцилін, іншим відмовляли в лікуванні. З 500 людей, яким відмовили в лікуванні, 80 померли. Цей експеримент тримали в секреті до того, як стало відомо про сифіліс Таскігі, тобто до 2010 року.
- Виховання монстра
У 1939 році доктор Уенделл Джонсон, логопед, відвідав дитячий будинок в Айові, щоб поставити експеримент і довести, що заїкання можна вилікувати. З цією метою він зібрав групу з 22 дітей. Не всі страждали заїканням. Лікар поставив перед собою ще одну мету: викликати заїкання у здорових дітей. Протягом 5-місячного експерименту лікар і його асистент використовували позитивні методики за допомогою похвали по відношенню до дітей, які заїкаються, а здорових діток постійно лаяли і критикували. До кінця експерименту діти, які не заїкалися, почали це робити, а їх особистість зазнала незворотних змін. Спроби повернути дітям нормальну мову не увінчалися успіхом.
- Випробування голодом, Міннесота
Для того щоб вирішити проблему, пов'язану з браком продовольства, який мав місце після Другої Світової війни, армія США зайнялася дослідженнями, метою яких було вивчити, яким чином обмеження калорійності може допомогти у вирішенні цієї глобальної проблеми. Учасником експерименту стала група, відома як «свідомі відмовники». Це були молоді чоловіки, які не брали участі у війні з релігійних міркувань. Протягом двох перших місяців чоловіків добре і повноцінно годували, потім їм стали обмежувати щоденний раціон до мінімуму, який в той час і був в основному доступний більшості громадян. Їжу піддослідні отримували з високим вмістом вуглеводів і низьким вмістом білка. В основному вони їли капусту, житній хліб і бобові. М'ясо було повністю виключено. Крім цього, щотижня учасники експерименту повинні були проходити 36 км в обов'язковому порядку повз ресторани і булочні. Багато людей не витримували і вибували з експерименту, а ті, що залишалися, страждали від анемії, депресії і втрати ваги до 25%. Одного учасника вивели зі складу групи, так як він почав проявляти нахили до канібалізму. Рівень розумових здібностей у випробовуваних теж різко знизився. Хоча умови, в яких жили випробовувані, були схожі на умови життя в концтаборі, Кіз отримав відповіді на свої питання. Він зробив висновок, що людині щодня необхідно вживати близько 4 000 калорій, щоб вийти зі стану, викликаного голодуванням.
- Експеримент в Холмсбурзі
Талановитий дерматолог Альберт Клігман, відомий тим, що встановив регенеруючу функцію вітаміну А при лікуванні акне, знайшов унікальний спосіб проводити свої експерименти. У 1951 році його запросили до в'язниці Холмсбурга, щоб спробувати вилікувати ногу спортсмена. Потрапивши сюди, він зрозумів, що тут маса об'єктів для експериментів – "кілометри шкіри", як говорив сам доктор. Протягом 20 років він експериментував над здоровими ув'язненими під егідою урядового агентства і компанії BigPharma. Доктор тестував парфумерію, дезодоранти, шампуні, тальк для ніг, діоксин, психотропні наркотики і радіоактивні ізотопи. У 1974 році експеримент припинився, але до смерті доктора, а це сталося в 2010 році, Клігман заперечував свою участь в будь-яких експериментах. Крім того, доктор сам знищив всі свої записи.
- Терапія електрошоком
Доктор Лоретта Бендер добре відома, як автор тесту Бендер-Гештальд, і тим, що в період з 1930 по 1956 рік вона працювала в госпіталі Bellevue, де ставила експерименти на дітях, хворих на шизофренію. Для лікування дітей доктор використовувала електрошокові терапію. Одна з груп дітей піддавалася впливу електричного струму щодня протягом 20 днів. За весь час роботи в госпіталі вона проводила терапію для сотні дітей віком від 3 до 12 років. Постійне підсмажування клітин мозку призвело до незворотних наслідків, які проявилися у вигляді зміни поведінки, наприклад, у багатьох випадках діти входили в заціпеніння, а сором'язлива дитина в результаті експерименту стала жорстокою.
За матеріалами picturehistory