На сході стародавньої Лікії, біля підніжжя гори Точак, лежить місто Ліміра. Це місце не просто руїни, це був справжній політичний і культурний центр, який служив серцем Лікії за часів царя Перікла, а пізніше став важливим центром у Візантійський період, відомий своїми вражаючими скельними гробницями, укріпленнями та мега-спорудами.
Проте, понад чотири десятиліття тут був відсутній один, але дуже важливий пазл: головний Храм Зевса - головного захисника міста протягом класичної, елліністичної та римської епох. Написи постійно підтверджували: святилище існувало. Але де саме? Це була одна з найбільш упертих археологічних загадок Ліміри з 1982 року.
Як повідомляє видання arkeonews, посилаючись на найбільше державне інформаційне агентство Туреччини Anadolu Ajansı (AA), цього сезону, під час спільних польових робіт, проведених Австрійським археологічним інститутом у співпраці з доцентом доктором Кудретом Сезгіним з Хітітського університету, сталася сенсація. Команда зосередила свою увагу на західному секторі Ліміри, і, пробиваючись крізь шари архітектурних уламків та пізніших оборонних споруд, виявили східний фасад храму, тобто його головний вхід.
Фасад простягався приблизно на п'ятнадцять метрів, що вказує на повноцінний монументальний храм, який ідеально вписувався в головну вісь міста.
Що найцікавіше – у Візантійський період поверх цієї класичної святині була збудована оборонна стіна. Целла – внутрішня, найсвятіша кімната храму – зараз лежить під цим пізнім укріпленням, просто під сучасним приватним апельсиновим гаєм.
Археологи очікують, що серце храму, ймовірно, буде надзвичайно добре збережене, як тільки вони зможуть продовжити розкопки.
Це відкриття не просто приємний бонус, це справжній прорив, який змінює розуміння історії Ліміри.
- Давність міста. Кераміка, знайдена в районі храму, свідчить, що людська активність на цьому місці почалася щонайменше п'ять тисячоліть тому! Це набагато раніше, ніж вважалося до цього, натякаючи на зв'язок із ранніми анатолійськими культурами ще до виникнення відомої Лікійської ліги.
- Міський план. Ворота, які раніше вважалися входом до римської вулиці, тепер ідентифіковані як церемоніальний вхід до святилища Зевса класичної епохи.
- Оборонні стіни. Система стін, яку раніше класифікували як елліністичні міські укріплення, виявилася захисною стіною саме храмової території (теменос). Це радикально змінює просторову ієрархію Ліміри, переміщуючи Храм Зевса в центр уваги західного району міста.
Відродження храму відновлює ключовий елемент духовної ідентичності цього впливового міста. Значення храму було задокументовано в монетах та написах, а тепер завдяки новим розкопкам, історики отримали нове розуміння публічних ритуалів та трансформації священних просторів міста протягом 2000 років.
Читай також: