24 лютого 2022 року росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, що стало переломним моментом не тільки для нашої країни, але й для усього світу. Здригнулося все: від західних кордонів України до її східних околиць.
Четвер. Ранок. Після заяви путіна про «демілітаризації та денацифікації» України» росія почала наносити масовані ракетні удари по всій території нашої країни та розпочала повномасштабний наступ одразу з 4 напрямків – Харкова, Херсона, Чернігова та Сум через росію, білорусь та тимчасово окупований Криму.
Березень 2022 рік. Російські війська окупували частину територій України, зокрема Херсонську та Запорізьку області.
Квітень 2022 рік. З'явилися перші свідчення жахливих воєнних злочинів російських окупантів проти мирного населення в Бучі, Ірпені та інших містах України. Головорізи путіна грабували, вбивали, катували та ґвалтували беззахисних українців. Їм було байдуже хто перед ними – солдат, жінка, дитина чи людина похилого віку.
Перші місяці вторгнення були сповнені хаосу, страху та невідомості. Але водночас вони стали свідченням незламності українського духу та готовності боротися за свою свободу до останнього подиху. У важкі часи український народ проявив свою єдність та згуртованість. Волонтерський рух набув небачених масштабів. Наприклад, добровольці створили безкоштовні сервіси для консультації з лікарями та ветеринарами. По всіх містах організовувалися польові кухні, де готували їжу і роздавали усім, хто її потребував. Звичайні водії, ризикуючи життям, вивозили з окупованих територій людей та тварин.
Проте нічого із цього волонтери не змогли би зробити, якби не наші мужні захисники. У перші дні повномасштабного вторгнення за зброю взялися ті, хто ніколи в житті навіть не тримав її в руках. Пліч-о-пліч стояли військові та звичайні люди з однією метою – не дати ворогу захопити Україну. Українські спортсмени, які прославляли нашу країну своїми перемогами, коли настав час, були одними з перших в лавах добровольців.
«Це всі наші хлопці, які займалися різними видами спорту. Є ще багато спортсменів, які зараз служать у лавах ЗСУ та ТРО. Ми вдячні всім бійцям, хто захищає нашу країну», – сказав в одному із інтерв’ю Міністр молоді та спорту Вадим Гутцайт.
Так само, як і спортсмени, за зброю взялися і українські зірки – актори, режисери, співаки та музиканти. Серед них й лідер гурту «Бумбокс» Андрій Хливнюк. Саме в ті дні, коли Київ готувався зустрічати ворога, який сунув на столицю, він заспівав гімн Січових стрільців, якому понад 100 років, «Ой, у лузі червона калина». Ця пісня, яка була відома здебільшого лише в Україні, раптово зазвучала на весь світ.
«Це було підсвідомо, я не планував виконувати якусь окрему пісню. Те, що було в голові і на серці, те і пролунало. В тому відеоролику співає людина, яка зголосилася на те, про що уяви не має насправді», – зізнався пізніше Хливнюк.
У цій війні ми втратили тисячі своїх найкращих синів і дочок. Героїзм наших воїнів, які стали на захист рідної землі, назавжди залишиться в пам'яті поколінь. Вони віддали своє життя за те, щоб Україна могла жити вільно та незалежно. Вічна пам'ять і шана загиблим героям і тим, хто досі стоїть на захисті нашої землі від ворожої навали, щодня стримує російську орду та захищає наше небо.
Серед бійців протиповітряної оборони є боєць, який вже став легендою. 22-річного нацгвардійця Романа Гломбу називають людиною-ппо, або «Запорізьким месником». Він встановив унікальний рекорд, знищивши 7 ворожих літаків і одну крилату ракету за допомогою радянського переносного зенітно-ракетного комплексу (ПЗРК) «Ігла».
І він такий не один, хто щодня стоїть на захисті України і дивує своєю мужністю, витривалістю, винахідливістю та стійкістю. Про наших захисників ходять легенди не лише в Україні, але і далеко за її межами. Багато українських військових приїжджають на навчання в НАТО, але навчатися прагнуть у них.
«Наші хлопці та дівчата часто навчали інструкторів, маючи вже практичні знання з передової», - зазначає Голова української делегації в Парламентській Асамблеї НАТО Єгор Чернєв.
Одним із найяскравіших прикладів незламності та винахідливості українського народу у цій війні стало знищення флагмана Чорноморського флоту рф, крейсера «Москва». Нагадаємо, що 13 квітня 2022 року, завдяки вдалому ракетному удару, крейсер, який хизувався своєю міццю, перетворився на металобрухт на дні Чорного моря. Згодом, підтвердилося і ураження фрегата «Адмірал Макаров», що стало ще одним болючим ударом по амбіціях російського флоту в Чорному морі та продемонструвало здатність України завдавати ефективні удари по ворогу, навіть попри його чисельну перевагу. Таких грандіозних втрат флоту і флотилії в сучасній історії не було жодного разу.
Ще одним символом незламності та національної гідності українського народу стала фраза «Русский военный корабль, иди на …». 24 лютого 2022 року російський крейсер «Москва» запропонував українським прикордонникам на острові Зміїний здатися, але у відповідь росіяни почули легендарну фразу. Вона миттєво стала крилатою, облетівши весь світ та ставши символом опору України російській агресії.
Складно уявити, але Україна, яка за численністю та зброєю значно поступається росії, вже третій рік поспіль протистоїть ворогу. Осінню 2022 року ЗСУ провели контрнаступ, який захопив увагу всього світу. В результаті цих дій нам вдалося звільнити Харківську область та частину Херсонської області, зокрема місто Херсон.
Ця війна триває й досі, щодня впливаючи на життя кожного українця. Вона принесла з собою горе втрат, руйнування міст та інфраструктури, мільйони біженців та внутрішньо переміщених осіб. Проте, попри всі труднощі, український народ продовжує боротися за своє право на самовизначення.
Читай також:
- Був у сто разів більшим за Хортицю: як арабські записи X століття допомогли відшукати загадковий острів русів
- Прикраси із «позаземного» металу знайшли археологи в Польщі: вони змінюють уявлення про залізний вік
- Забута історія «Щедрика»: світ міг би ніколи не почути легендарної пісні, якби не Симон Петлюра