19-річна гуцулка-кулеметниця: історія дівчини, яка поміняла кабінет у міській раді на бліндаж

Вона ніколи не мріяла про військову кар’єру, проте ранок 24 лютого змінив її плани…

Оксані Рубаняк лише 19 років. У мирний час вона здобувала три вищі освіти, була заступником голови молодіжної ради обласного центру Франківська, організатором турнірів змішаних бойових мистецтв та працювала у міській раді Івано-Франківська. Проте із повномасштабним вторгненням росії в Україну повністю змінила вектор своєї роботи і стала до лав ЗСУ.  

«Я кулеметниця в одному з підрозділів механізованої бригади імені Чорних Запорожців. У взводі я лише одна жінка, а всі бойові побратими стали мені вже, як рідні. Я дуже люблю своїх хлопців, вражена їхньою сміливістю та відважністю, – розповіла Оксана Рубаняк armyinform. – На війні найважче, напевно, втрачати свого товариша, усвідомлювати те, що люди, котрі стоять за тебе горою, допомагають у всьому – можуть зникнути будь-якої миті».

Вона ніколи не мріяла про військову кар’єру, проте ранок 24 лютого змінив її плани, як і всіх українців:

«Зранку я прокинулася від того, що до моєї кімнати вбігла власниця квартири, яку я орендую. Пам’ятаю, як вона мені перелякано прокричала, що почалася війна. Більше розуміння того, що коїться, дійшло до мене, коли пролунали вибухи в районі місцевого аеропорту. Я була розгублена, але, зібравши волю в кулак, почала збиратися на роботу».

Того дня вона так і не приступила до своїх обов'язків. У всіх містах України почалась мобілізація, люди організовувались у добровольчі формування, куди і подалась Оксана.

«Одне з добровольчих формувань міста складалось із людей, що у перші дні зорганізувались для самооборони міста. Ми допомагали правоохоронцям підтримувати громадський порядок у місті. Згодом все закрутилось-зав’язалось і… я стала військовою, – усміхається кулеметниця. – На опанування військової професії часу було обмаль, тому доводилось все засвоювати швидко та, переважно, уже в районі бойових дій».

Майже за пів року служби та стоячи на варті української територіальної цілісності та свободи, 19-річна дівчина впевнена – ми зможемо вибити ворога з нашої землі.

«У нас на Верховинщині, звідки я родом, є безліч традицій та забобон. Гуцульський світ – це поєднання драматизму дійсності та витонченості. Але точно знаю, що ані мольфарське пророцтво, ані прогнози диванних експертів не змінять майбутнє нашої держави. Лише ми, українці, своєю волею, працею та наполегливістю можемо вибити ворога з нашої землі, а відтак – дати країні шанс на цивілізовані блага», – резюмувала Оксана.

Слава українським захисницям та захисникам!

Читайте також:

Скарби минулого часто мовчать на полицях музеїв, але іноді вони здатні заговорити у прямому сенсі цього слова. 
Він здійснив революцію в авіабудуванні, а радянська влада десятиліттями витирала його ім’я з історії. Попри це, він вперто називав себе росіянином, хоча був українцем.   
Історія Афону оповита особливою тишею, яка зберігає спогади про перших ченців…
Українська хата ніколи не була просто спорудою з дерева та глини. Для наших предків це був справжній храм, де кожен куток мав своє сакральне значення, а звичайні побутові речі наділялися магічною силою. 
16 липня 1945 року о 5:29 ранку в пустелі Нью-Мексико офіційно скінчилася епоха старої війни і почалося щось значно страшніше. У Хорнада-дель-Муерто успішно випробували «Трініті», першу в історії людства плутонієву бомбу.
Фінський режисер Петрі Лу Кайнен одного дня зрозумів, що власні речі починають його душити.