Життя у постійній військовій готовності: секрети безпеки Ізраїлю, які може запозичити Україна

Гроші

Починаючи з ранніх років життя, громадяни Ізраїлю адаптовані до загроз…

Фактично, з моменту заснування держави (1948 року), Ізраїль живе в умовах постійної військової готовності. Більшість сусідніх країн зберігають вороже ставлення до держави євреїв. Тому у кожному ізраїльському будинку є уроки екстреної медичної допомоги. Починаючи з ранніх років життя, громадяни Ізраїлю адаптовані до загроз, пов'язаних із воєнними конфліктами.

«Діти, починаючи з 2 років, знають, як чинити у разі сирени: куди бігти, як шукати укриття, які місця вважаються безпечними. Це навчання робить їх більш готовими до можливих загроз, – каже директор єврейської громади Києва раввин Йосип Асман. – У кожній майже будівлі можна знайти людину, навчену надавати першу допомогу і готову прийти на допомогу у разі надзвичайної ситуації. Ці добровольці мають спеціальні рятувальні сумки та знають, як рятувати життя».

Ізраїль успішно впорався з вісьмома війнами, незважаючи на чисельну перевагу супротивників. Однією з ключових стратегій успіху є перекидання сил на територію супротивника якнайшвидше. Цей досвід частково запозичує й Україна, яка розвиває систему управління силами оборони, орієнтуючись на досвід Єрусалима.

«Це зокрема інститут військових юридичних радників в армії. – каже керівник центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко – У Сахарі є ті, хто займається наданням правової допомоги військовослужбовцям, стежать за тим, щоб дотримувалися норм права, у тому числі при проведенні тих чи інших військових операцій. Також ми переймаємо досвід децентралізації у системі військового управління, наскільки це можливо».

Головне управління розвідки України, на думку експертів, набуло значного досвіду та порівнюється з ізраїльською розвідкою Моссадом. Подробиці – у сюжеті:

Читай також:

Чисельна перевага ворога нічого не варта, коли на твоєму боці правда, рідна земля і холодний розрахунок великого полководця.
Понад шість століть Мачу-Пікчу стоїть високо в Андах, ігноруючи закони сучасної інженерії та руйнівну силу природи. 
Музеї зазвичай асоціюються з тишею, історією та повагою до минулого…
Світ звик думати, що велика війна — це те, що відбувається десь далеко або лише в підручниках історії. Проте сьогодні на мапі Європи є точка, де напруга відчутна майже фізично. 
Ми звикли думати, що історія — це лише нескінченні битви та переділ кордонів, але справжні революції часто відбуваються в кабінетах писарів та майстернях іконописців.