Залишиться лише «Подорожник» та «Бояришнік»: результати санкцій дісталися фармацевтичного ринку рф

Гроші

У росії вже не вистачає препаратів…

Вже п'ятий місяць, як у рф в моду увійшло нове для росії словосполучення «імпортозаміщення». Після нескінченних пакетів санкцій промисловість рф змушена сама виробляти більшість товарів. І якщо з одягом, їжею та іншими важливими речами росія хоч трохи справляється, то на фармацевтичному ринку справжня катастрофа.

«100% неможливо імпортозамінити на сьогоднішній день, тому що фармацевтичне виробництво нових ліків потребує дуже багато вливання грошей. Розробка одного нового препарату триває близько десяти років і коштує не менше мільярда євро. Я не думаю, що росія у сьогоднішній ситуації має такі можливості», - говорить доктор фармацевтичних наук, професор Костянтин Косаченко.

Вихід із становища російські чиновники вбачають у націоналізації та скупці за копійки іноземних фармацевтичних компаній, розташованих на території рф. Це, як каже директор фонду «Подаруй життя» Катерина Шергова, збереже для споживача препарати, до яких звикли росіяни, але повністю зупинить клінічні дослідження:

«Це означає, що ми, як пацієнти, будемо відкинуті на багато десятиліть назад».

Подробиці – у сюжеті:

Читайте також:

Скарби минулого часто мовчать на полицях музеїв, але іноді вони здатні заговорити у прямому сенсі цього слова. 
Він здійснив революцію в авіабудуванні, а радянська влада десятиліттями витирала його ім’я з історії. Попри це, він вперто називав себе росіянином, хоча був українцем.   
Історія Афону оповита особливою тишею, яка зберігає спогади про перших ченців…
Українська хата ніколи не була просто спорудою з дерева та глини. Для наших предків це був справжній храм, де кожен куток мав своє сакральне значення, а звичайні побутові речі наділялися магічною силою. 
16 липня 1945 року о 5:29 ранку в пустелі Нью-Мексико офіційно скінчилася епоха старої війни і почалося щось значно страшніше. У Хорнада-дель-Муерто успішно випробували «Трініті», першу в історії людства плутонієву бомбу.
Фінський режисер Петрі Лу Кайнен одного дня зрозумів, що власні речі починають його душити.