Священник, що благословляє російських солдатів на вбивства українців, виявився уродженцем Львова

Гроші

Щоденно він розпалює ненависть до українців серед російських віруючих…

В росії працює ще один фронт війни проти України – церковний! Знайомтеся, це один з найефективніших солдатів на релігійній передовій – протоієрей Андрій Ткачов. Священнослужитель російської православної церкви та митрофорний протоієрей замість того, аби спробувати зупинити цю криваву війну, котру розв’язав путін, навпаки, розпалює ненависть до українців. А ще, він труїть росіян, тих, хто не підтримує диктаторський режим. Це все Ткачов робить, звісно ж, на замовлення кремля.  

Андрій Ткачов з перших днів війни публічно благословляє війну проти України та закликає вбивати українців, порушуючи Божу заповідь «Не убий». Головний закон духовного світу, закон любові до Бога та до людей, Андрій не виконує, адже вбивства українців називає священними.

«Якби не зробили нічого, за два роки полетіло б сюди, без усякого помилування, без усякого попередження. І якщо б вони сюди зайшли, різали б нас з вами і кров’ю дахи змащували», - таке говорить священник Ткачов своїм прихожанам в рф

Ткачов ненавидить український народ, зате путіна боготворить. Але найцікавіше у цій історії, що сам Ткачов – уродженець Львова. Там він став священником, а потім переїхав до Києва, аби керувати київською єпархією та почати з’являтися на православних телепередачах. Але перед тим, як стати священником, Андрій у 15-річному віці вступив до московського військового училища, а потім – до військового інституту міноборони срср на факультет спецпропаганди (!!!)  

Нині Андрій професійно, на різних телеефірах, розповідає історію України, звісно ж, в російській інтерпретації. Про переїзд так званого священника до москви одразу після окупації Криму та нападу на Донбас, про критику Української Православної Церкви та Майдану – дивися у сюжеті програми «Гроші»

Дивися також:

Коли пандемія поставила культурне життя на паузу, більшість театрів просто архівували записи старих вистав. Але для тих, хто звик до експериментів, зачинені двері залів стали поштовхом до створення абсолютно нового формату. 
10052026
Ми звикли до класичного знімка 1968 року, де наша планета велично сходить над місячним горизонтом. 
Радянське керівництво майже три доби тримало країну в інформаційному вакуумі. Офіційні повідомлення мовчали, а міста й села обростали чутками. 
09052026
Уявіть звичайний робочий день на будівництві в китайському Чунціні: екскаватори, шум, бетон. І раптом з-під землі з’являється щось, що більше нагадує опору мосту, ніж живу істоту. 
Класичне уявлення про театр зазвичай обмежується оксамитовими кріслами, важкою завісою та тишею в залі. Проте сьогодні це мистецтво дедалі частіше виходить за межі архітектурних стандартів. 
Коли масштабна катастрофа розгортається під боком, перша реакція тоталітарної системи — закрити всі засувки інформації. Два дні після вибуху на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС радянське керівництво вдавало, що нічого не відбулося.