Катування у Мелітополі: рашисти б'ють, ґвалтують і змушують мирне населення зізнаватись у вигаданих злочинах

Гроші

У той же час окупанти бояться мирних мешканців, які чекають на момент аби їх розірвати…

Мелітополь – одне з міст, де люди в перші дні війни героїчно зупиняли колони окупантів голими руками і при рашистах спалили опудало путіна. Однак із мирних мітингів на підтримку України орки почали красти людей та піддавати їх тортурам.

«Ми спілкувалися з людьми, які були у полоні та яких відпустили. Серед них був хлопчик, який просив не називати його на ім'я, сказав, що це не він і швидко втік. Тобто з людиною там щось таке зробили, що вона не хоче про це говорити», – розповідає українська активістка, яка зараз перебуває у тимчасово окупованому Мелітополі Анастасія.

За словами дівчини, полонених один день годують, а другого дають тільки воду. Найімовірніше, щоб вони не могли дати нормальної відсічі, але при цьому виглядали «презентабельно» для російського ТБ, де їх видають за нацистів, убивць та накродилерів. Однак, це далеко не всі звірства окупаційної комендатури Мелітополя.

«Я знаю, що є випадки зґвалтування чоловіків, про які вони не заявили», - каже Настя.

У полоні ні в чому не винні мелітопольці щодня зазнають тортур, але вірять, що Україна переможе і рашисти це теж чудово знають.

«Фізичною силою вони примушують їх, але автомат їм у руки вони не дадуть. Наші люди дуже агресивно налаштовані у їхній бік і вони це побачили у перші дні, коли ми проходили мітинги. Вони коли по одному, то постійно оглядаються, бо боятися населення», - резюмує мелітопольська активістка.

І правильно роблять, бо Мелітополь – це Україна. Так було, є і буде завжди! А СЗУ скоро про це нагадає оркам.

Подробиці – у сюжеті:

Читайте також:

Кінематограф та масова культура століттями нав'язували нам образ османського гарему як місця виключно для чуттєвих розваг та втіх правителя. Однак реальність султанського палацу Топкапи у Стамбулі мала зовсім інше значення.
В Османській імперії процес прийому їжі правителем нагадував суворий ритуал. Султани їли наодинці, у повній тиші, а рецепти улюблених страв охоронялися як найважливіші державні таємниці.
Життя в султанському гаремі часто уявляють як золоту клітку для безправних полонянок. Проте насправді це було не так. 
Поки звичайні мешканці Туреччини у 15-16 століттях харчувалися хлібом, водою та сочевицею, за мурами палацу Топкапи розгорталося справжнє кулінарне дійство. 
За масивними дерев’яними брамами стамбульського палацу Топкапи століттями вирувало життя, приховане від сторонніх очей. 
02092026
Уявіть римський бенкет: навколо столу лежать гості, спираючись на лівий лікоть, слуги подають страви, а вечеря триває годинами...