Катування у Мелітополі: рашисти б'ють, ґвалтують і змушують мирне населення зізнаватись у вигаданих злочинах

Гроші

У той же час окупанти бояться мирних мешканців, які чекають на момент аби їх розірвати…

Мелітополь – одне з міст, де люди в перші дні війни героїчно зупиняли колони окупантів голими руками і при рашистах спалили опудало путіна. Однак із мирних мітингів на підтримку України орки почали красти людей та піддавати їх тортурам.

«Ми спілкувалися з людьми, які були у полоні та яких відпустили. Серед них був хлопчик, який просив не називати його на ім'я, сказав, що це не він і швидко втік. Тобто з людиною там щось таке зробили, що вона не хоче про це говорити», – розповідає українська активістка, яка зараз перебуває у тимчасово окупованому Мелітополі Анастасія.

За словами дівчини, полонених один день годують, а другого дають тільки воду. Найімовірніше, щоб вони не могли дати нормальної відсічі, але при цьому виглядали «презентабельно» для російського ТБ, де їх видають за нацистів, убивць та накродилерів. Однак, це далеко не всі звірства окупаційної комендатури Мелітополя.

«Я знаю, що є випадки зґвалтування чоловіків, про які вони не заявили», - каже Настя.

У полоні ні в чому не винні мелітопольці щодня зазнають тортур, але вірять, що Україна переможе і рашисти це теж чудово знають.

«Фізичною силою вони примушують їх, але автомат їм у руки вони не дадуть. Наші люди дуже агресивно налаштовані у їхній бік і вони це побачили у перші дні, коли ми проходили мітинги. Вони коли по одному, то постійно оглядаються, бо боятися населення», - резюмує мелітопольська активістка.

І правильно роблять, бо Мелітополь – це Україна. Так було, є і буде завжди! А СЗУ скоро про це нагадає оркам.

Подробиці – у сюжеті:

Читайте також:

25082026
У жовтні 2024 року під футбольним полем у Відні археологи зробили відкриття, яке спочатку пов’язали із зовсім іншою епохою...
Уявлення про те, що багатометровий шар залізобетону гарантує стовідсотковий порятунок від будь-якої загрози, є одним із найбільших міфів сучасної індустрії безпеки. 
Деякі мегаполіси світу змушені існувати в умовах постійного балансування на межі війни та миру. 
Глобальна тривога поступово охоплює тих, хто має доступ до найбільших ресурсів на планеті. 
Історія людства – це безперервна боротьба із забуттям. Кожна епоха диктує свої правила збереження інформації, а методи консервації пам'яті завжди залежать від технологічного рівня суспільства та політичних обставин.