Катування у Мелітополі: рашисти б'ють, ґвалтують і змушують мирне населення зізнаватись у вигаданих злочинах

Гроші

У той же час окупанти бояться мирних мешканців, які чекають на момент аби їх розірвати…

Мелітополь – одне з міст, де люди в перші дні війни героїчно зупиняли колони окупантів голими руками і при рашистах спалили опудало путіна. Однак із мирних мітингів на підтримку України орки почали красти людей та піддавати їх тортурам.

«Ми спілкувалися з людьми, які були у полоні та яких відпустили. Серед них був хлопчик, який просив не називати його на ім'я, сказав, що це не він і швидко втік. Тобто з людиною там щось таке зробили, що вона не хоче про це говорити», – розповідає українська активістка, яка зараз перебуває у тимчасово окупованому Мелітополі Анастасія.

За словами дівчини, полонених один день годують, а другого дають тільки воду. Найімовірніше, щоб вони не могли дати нормальної відсічі, але при цьому виглядали «презентабельно» для російського ТБ, де їх видають за нацистів, убивць та накродилерів. Однак, це далеко не всі звірства окупаційної комендатури Мелітополя.

«Я знаю, що є випадки зґвалтування чоловіків, про які вони не заявили», - каже Настя.

У полоні ні в чому не винні мелітопольці щодня зазнають тортур, але вірять, що Україна переможе і рашисти це теж чудово знають.

«Фізичною силою вони примушують їх, але автомат їм у руки вони не дадуть. Наші люди дуже агресивно налаштовані у їхній бік і вони це побачили у перші дні, коли ми проходили мітинги. Вони коли по одному, то постійно оглядаються, бо боятися населення», - резюмує мелітопольська активістка.

І правильно роблять, бо Мелітополь – це Україна. Так було, є і буде завжди! А СЗУ скоро про це нагадає оркам.

Подробиці – у сюжеті:

Читайте також:

Досвід територіальної близькості з агресивним сусідом змушує держави мислити категоріями тотальної оборони. 
У колах світової фінансової та технологічної еліти сформувалася чітка стратегія порятунку на випадок глобального колапсу. 
30082026
Для археологів це роками виглядало майже моторошно: від людини, яка померла тисячі років тому, залишався скелет, а всередині черепа — дивовижно добре збережений мозок...
Історія знає чимало прикладів, коли критична інфраструктура міст раптово змінювала своє первісне призначення, щоб врятувати тисячі життів. 
На початку 20 століття архітектурне обличчя Києва формували переважно золоті бані церков та дзвіниць. Але у 1912 році над Хрещатиком височів силует, який змусив містян здивовано завмирати.