Їм обіцяють анонімність, якої немає: як працюють коригувальники, завербовані рашистами

Гроші

російські агенти з українськими паспортами…

За роки підготовки до війни російські спецслужби промили мозок не одному десятку громадян України. Так, наприклад, любитель «русского міра» з Миколаївщини від коментарів у проросійських пабліках перейшов до дій – здавав позиції військових. На його рахунку дві зруйновані через обстріли школи. Миколаїв – у Топі міст, котрі щоденно знаходяться під ракетними обстрілами росіян. Корисні дурні, ватники та колаборанти наносять своєму місту мільйонні збитки за копійки.

«Їм там якісь копійки платять, чи тисячу, чи півтори тисячі гривень. Обіцяють анонімність, але анонімності ніякої немає, ми все одно їх потихеньку ловимо. Служба ефективно працює», - розповідає голова Миколаївської ОВА Віталій Кім

А головне та найстрашніше - навідники стають співучасниками вбивств десятків українців серед яких цивільні дорослі та діти. За вияв колаборантів у Миколаєві Віталій Кім обіцяв гарну винагороду – 100 доларів за одного навідника.

Окрім грошей зрадники не можуть вистояти і перед владою. Всілякий непотріб мріє дорватися до влади та фінансів. Так, колаборантка з окупованого Мелітополя Олена Трокай, чоловік якої воює у лавах російської армії, в обмін на те, щоб його перевели ближче до тилу, а її підвищили на посаді, вговорила свекра здавати позиції у Запоріжжі. 60-річному навіднику вже готують вирок, йому світить пожиттєвий термін, без можливості застави.

Про «кротів» у СБУ, проросійських партіях та серед чиновників і навіть серед викладачів, дивися у сюжеті програми «Гроші»

Дивися також:

Кінематограф та масова культура століттями нав'язували нам образ османського гарему як місця виключно для чуттєвих розваг та втіх правителя. Однак реальність султанського палацу Топкапи у Стамбулі мала зовсім інше значення.
В Османській імперії процес прийому їжі правителем нагадував суворий ритуал. Султани їли наодинці, у повній тиші, а рецепти улюблених страв охоронялися як найважливіші державні таємниці.
Життя в султанському гаремі часто уявляють як золоту клітку для безправних полонянок. Проте насправді це було не так. 
Поки звичайні мешканці Туреччини у 15-16 століттях харчувалися хлібом, водою та сочевицею, за мурами палацу Топкапи розгорталося справжнє кулінарне дійство. 
За масивними дерев’яними брамами стамбульського палацу Топкапи століттями вирувало життя, приховане від сторонніх очей. 
02092026
Уявіть римський бенкет: навколо столу лежать гості, спираючись на лівий лікоть, слуги подають страви, а вечеря триває годинами...