Їм обіцяють анонімність, якої немає: як працюють коригувальники, завербовані рашистами

Гроші

російські агенти з українськими паспортами…

За роки підготовки до війни російські спецслужби промили мозок не одному десятку громадян України. Так, наприклад, любитель «русского міра» з Миколаївщини від коментарів у проросійських пабліках перейшов до дій – здавав позиції військових. На його рахунку дві зруйновані через обстріли школи. Миколаїв – у Топі міст, котрі щоденно знаходяться під ракетними обстрілами росіян. Корисні дурні, ватники та колаборанти наносять своєму місту мільйонні збитки за копійки.

«Їм там якісь копійки платять, чи тисячу, чи півтори тисячі гривень. Обіцяють анонімність, але анонімності ніякої немає, ми все одно їх потихеньку ловимо. Служба ефективно працює», - розповідає голова Миколаївської ОВА Віталій Кім

А головне та найстрашніше - навідники стають співучасниками вбивств десятків українців серед яких цивільні дорослі та діти. За вияв колаборантів у Миколаєві Віталій Кім обіцяв гарну винагороду – 100 доларів за одного навідника.

Окрім грошей зрадники не можуть вистояти і перед владою. Всілякий непотріб мріє дорватися до влади та фінансів. Так, колаборантка з окупованого Мелітополя Олена Трокай, чоловік якої воює у лавах російської армії, в обмін на те, щоб його перевели ближче до тилу, а її підвищили на посаді, вговорила свекра здавати позиції у Запоріжжі. 60-річному навіднику вже готують вирок, йому світить пожиттєвий термін, без можливості застави.

Про «кротів» у СБУ, проросійських партіях та серед чиновників і навіть серед викладачів, дивися у сюжеті програми «Гроші»

Дивися також:

Досвід територіальної близькості з агресивним сусідом змушує держави мислити категоріями тотальної оборони. 
У колах світової фінансової та технологічної еліти сформувалася чітка стратегія порятунку на випадок глобального колапсу. 
30082026
Для археологів це роками виглядало майже моторошно: від людини, яка померла тисячі років тому, залишався скелет, а всередині черепа — дивовижно добре збережений мозок...
Історія знає чимало прикладів, коли критична інфраструктура міст раптово змінювала своє первісне призначення, щоб врятувати тисячі життів. 
На початку 20 століття архітектурне обличчя Києва формували переважно золоті бані церков та дзвіниць. Але у 1912 році над Хрещатиком височів силует, який змусив містян здивовано завмирати.