«Їх залякували та запевняли, що для нас вони зрадники»: як окупанти на Харківщині схиляли українців до «русского мира»

Гроші

Жителі звільненої Балаклії розповіли, як сім місяців жили у підвалах…

Балаклія, Харківська область. Ще місяць тому у ній стояли російські окупанти, які творили у місті, що хотіли. Після успішного контрнаступу ЗСУ, жителі Балаклії, вперше за сім місяців, змогли спокійно вийти з підвалів, де жили весь цей час і пройтися без остраху, що їх будь-якої миті можуть розстріляти просто на вулиці.

«Нас як із в'язниці випустили. Запитую у наших хлопців, солдатів, - мені подзвонити можна? Вони на мене дивляться, а чому ні? За півроку ми відвикли від того, що можна просто взяти телефон і зателефонувати. Якщо на вулиці тебе побачили з апаратом, то в кращому разі його розіб'ють, а в гіршому – десь будеш у мішку в льоху», - ділитися періодом, проведеним у російській окупації, місцевий житель.

Десятки вбитих зі слідами тортур, сотні зниклих безвісти – все це українські правоохоронці фіксують зараз у звільненій Харківщині. Волонтер Тата Кеплер, яка їздить деокупованими територіями одразу після зачисток та надає необхідну допомогу людям, каже, що українці там налякані. Російська пропаганда вселяла їм, що вони «зрадники» України:

«Їх півроку годували тим, що прийде українська армія і всіх постріляє, бо вони були під окупацією і не змогли виїхати, бо вони їли російський хліб і таке інше. Їх залякували всіх і вони впевнені, що для нас вони просто зрадники. А розповідають вони про це лише після того, як видихають і розуміють, що вони у безпеці».

Подробиці – у сюжеті:

Читайте також:

У Національному музеї народної архітектури та побуту в Пирогові серед столітніх зрубів та солом’яних стріх є речі, які бачили зміну епох. Якщо зайти в будь-яку автентичну хату, погляд обов’язково зупиниться на масивній дерев’яній скрині.
Людство дісталося Місяця шляхом розрахунків українця, який панічно боявся… власного імені. 
Ваш паспорт — це не просто папірець, а справжня карта скарбів, де замість «Х» стоїть ваше власне прізвище. Ми звикли вважати підписи в документах формальністю, але для наших предків це був ідентифікаційний код, бренд та навіть стисла біографія.
У київському музеї порцеляни, серед тендітних ваз та витончених сервізів, стоїть фігура, яка вибивається із загального ряду. Колекціонери та прихильники східної філософії переконані: цей предмет має власну свідомість.
24032026
Рекордна спека і тривала посуха по всьому світу відкрили на дні річок і водосховищ неймовірні археологічні та історичні знахідки...