Генерал геноциду: хто такий генерал Суровікін, якого нині називають чи не головним відповідальним за війну в Україні

Гроші

Якими військовими злочинами в Україні та інших країнах світу він відзначився...

Це обличчя має знати кожен. Герой росії за сирійську операцію, командир повітряно-космічних сил, керівник злочинного угрупування, котре нині воює в Україні – генерал армії Сергій Суровікін. Генерал армії – найвище звання серед генералів, наступний лише маршал. І саме цей генерал видає злочинні накази здійснювати ракетний терор України.

Торговельний центр в Кременчуці свідомо атакували ракетою Х22, котра містить майже тонну вибухівки, це як півтори тисячі гранат. Запустили ракету з бомбардувальника ТУ22, що вилетів з Калузької області, долетів у Курськ і на швидкості 900 км/год запустив ракету.

Щоб атакувати санаторій та житловий будинок на Одещині, то бомбардувальник подолав більше 1 тисячі кілометрів, щоб зробити запуск трьох ракет вартістю 300 тис дол кожна. Знищення житлових будинків і громадської інфраструктури посилилися після публічного оголошення Кремлю відповідальних за війну в Україні (генерал Лапін і генерал Суровікін). З початку вторгнення росії в Україну, окупанти запустили на нашу землю близько 3 тисяч ракет.

Ці військові злочинці керували російськими найманцями ще в часи Сирійської війни. Сергій Суровікін особисто зустрічав путіна в Сирії. Не дочекавшись кінця сирійської авантюри, путін вручив йому медаль героя росії.

Завдяки чому Суровікін став відомим ще далекого 1991 року? Чим нині атакує Україну Кремль? Про це та більше дивися у сюжеті програми «Гроші»

Дивися також:

Спостерігаючи за тим, як лондонські лисиці природним шляхом втрачають страх перед людьми, вчені посилаються на один із найвизначніших біологічних експериментів 20 століття. 
Романтизований образ дикої природи миттєво зникає, коли голодний хижак з'являється просто на вашому подвір'ї. 
Сувора заборона на проведення будь-яких видів полювання у лісових масивах в Україні через війну, яку розпочала росія, дала дикій природі шанс на перепочинок. 
Міська інфраструктура Північної Америки зіткнулася з викликом, який виявився не по зубах кращим технічним розумам. 
Сучасна архітектура все частіше намагається інтегрувати зелені зони у бетонні конструкції, але іноді природа сприймає такі ініціативи надто буквально.