У Китаї директор цегельного заводу розплатився з робітниками продукцією

ДЖЕДАІ

Директор відвантажив працівникам майже 300 тисяч цеглин. Тепер вони можуть побудувати власний житловий масив.

Історія знайома багатьом українцям. На Сході Китаю робітникам заводу не виплачували зарплатню. За пів року терпець у людей урвався і вони звернулися до робітничої профспілки, а та підготувала позов до суду. Вердикт Феміди – виплатити 30 працівникам борг у розмірі 14 000$ продукцією заводу. Директор погодився. Усе б нічого, та люди працюють на цегельні, тож і отримали 290 000 цеглин. Цього вистачить на 15 невеличких будинків.

Родини переселенців виганяють з будинку, який місцева влада віддала їм під заселення

Працівники кажуть, що це краще, ніж нічого. Вони навіть зраділи цеглі, бо всі вони мігранти з гірських районів і живуть здебільшого у будинках зліплених із усякого мотлоху. Цегляна оплата – можливість побудувати хоч якесь пристойне житло. Проте, традиційно, розміром зарплатні були не дуже задоволені дружини робітників. Жінки скаржаться, що їм нічим годувати сім’ю. Роботодавець все ще намагається знайти гроші на решту боргу. Це близько 2000$. Ймовірно наступну зарплатню його робітники повезуть додому теж на вантажівці.

Більше новин дивіться у ДжеДАІ на 2+2.

Козаки не тільки били ворогів і захищали рідну землю, а й вміли влаштувати банкет, який міг позмагатися з королівськими прийомами...
Коли ми дивимося на сучасні Збройні Сили України, ми бачимо потужну машину. Але був час, коли все трималося на куртках-камуфляжах, будівельних касках і неймовірній внутрішній силі. 
27122025
Новий рік 2026 за східним календарем — це рік Червоного Вогняного Коня. Для українців цей період залишається часом незламності, тому головними критеріями святкового меню стають швидкість, енергонезалежність та використання локальних продуктів.
Весільний торт Єлизавети ІІ та принца Філіппа став символом розкоші, традицій та майстерності кулінарів…
Сьогодні ми звикли до історій про айтівців, які здають квартиру в столиці та їдуть на Балі «шукати себе». Але наприкінці XIX століття такий вчинок вважався не просто дивним, а справжнім соціальним самогубством.