Їдучи розбитими дорогами, водії починають скаржитися на чиновників, автодорівців, усіх навколо. Дехто ж, не сидить склавши руки, а починає вирішувати проблему самостійно, як Микола.
Я тут живу вже рік і кожного дня іду по Чабанівській і Жулянській, і за цей рік там ями, як були так нікуди і не зникли. Їх ніхто не робив і вони тільки збільшувалися. До тієї міри, що з сорока ям, близько 20 ти фізично об’їхати просто не можеш.
Микола Косенко, місцевий активіст
Дві вулиці на межі Києва та Київської області перетворилися на суцільне бездоріжжя. Місцеві жителі зайнялися писаниною, проте писали не власникам владних кабінетів.
Я в двох місцевих групах я написав, що завтра з 7 ранку до 9 буду стояти з кошиком. Відповідно приєднуйтесь гривнею, давайте зробимо дорогу.
Результат не забарився. За кілька днів у скарбничці вже була необхідна сума.
Всього на дві дороги за шість днів зібрав 97 тисяч гривень. І фактично 97 тисяч витратив на ямковий ремонт доріг + підсипку.
Люди так радіють змінам на їхніх вулицях, що вони готові й надалі підтримувати ініціативу активіста не словом, а ділом. Звістка про латану дорогу швидко розлетілася серед автомобілістів. Тож тут щодня почали скорочувати собі шлях сотні водіїв. Інтенсивний трафік загрожує пішоходам, які раніше ходили по узбіччю. Бо місця для тротуарів тут просто немає.
Дивилися по кадастровій карті і ширина виділена під дорогу від 6 до 10 метрів, а по суті ми бачимо ширину не більше двох трьох метрів. Скоріш за все, частина людей просто собі відгороджувала далі паркани, ніж треба.
Більше дивіться у ДжеДАІ на 2+2 та підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook.