Нерідні воїни. Чи турбується Україна про своїх захисників-іноземців?

Дембель

Чому іноземні громадяни, котрі захищали нас на фронті, через бездіяльність української влади після демобілізації бояться депортації та довгострокового ув'язнення? 

Чимало іноземних громадян понад два роки щодня ризикують власним життям у зоні АТО заради нашої з вами безпеки. Коли почалась війна, вони не залишились осторонь і добровольцями пішли захищати нову Батьківщину. Нові воїни України перетворились на "злочинців", котрим у разі повернення загрожує ув'язнення та довічне клеймо "зрадника". Особливо це стосується тих країн, де сьогодні до України ставляться вороже.

Чому ж українська влада, котра мала би бути вдячною іноземним добровольцям за  патріотизм та героїзм, залишила їх? Новим героєм програми Дембель став громадянин Білорусії, який з перших днів війни мужньо  захищає кордони нашої країни. Він уже вісім років мешкає в Україні і має всі підстави отримати громадянство. Але саме його рішення піти в АТО добровольцем стало цьому на заваді. Як легально залишитися на території України та отримати українське громадянство нашим захисникам-іноземцям, розповість юрист проекту.

Дізнавайтесь більше у соціальному проекті Дембель у неділю, 4 вересня, о 15:00.

Скарби минулого часто мовчать на полицях музеїв, але іноді вони здатні заговорити у прямому сенсі цього слова. 
Він здійснив революцію в авіабудуванні, а радянська влада десятиліттями витирала його ім’я з історії. Попри це, він вперто називав себе росіянином, хоча був українцем.   
Історія Афону оповита особливою тишею, яка зберігає спогади про перших ченців…
Українська хата ніколи не була просто спорудою з дерева та глини. Для наших предків це був справжній храм, де кожен куток мав своє сакральне значення, а звичайні побутові речі наділялися магічною силою. 
16 липня 1945 року о 5:29 ранку в пустелі Нью-Мексико офіційно скінчилася епоха старої війни і почалося щось значно страшніше. У Хорнада-дель-Муерто успішно випробували «Трініті», першу в історії людства плутонієву бомбу.
Фінський режисер Петрі Лу Кайнен одного дня зрозумів, що власні речі починають його душити.