Маріанський жолоб – найглибше місце на планеті. Її найглибша точка – Безодня Челленджера, майже 11 км вниз від поверхні. Досі вважалося, що життя там неможливе. Адже немає світла – немає фотосинтезу.
У 1960 році експедиція у складі океанолога Жана Пікара та лейтенанта ВМС США Дона Уолша вперше досягла дна Маріанської западини. Яким же було їх здивування, коли на глибині понад 6км вони зустріли риб та інших живих створінь. До цього науковці були переконані, що без світла життя неможливе. Та вони помилялися. Зовсім нещодавно океанологи дізналися як істоти можуть виживати за таких складних умов. Бактерії на гігантських глибинах навчилися користуватися сірководнем, який виділяється з-під дна унаслідок вулканічної активності.
Вже у 80-тих роках 20-ого століття на дні западини стався інших загадковий інцидент. Зник зв'язок із безпілотним батискафом на дні. А спроби підняти його на поверхню довгий час були марними. Пристрій наче тримав хтось надзвичайно сильний. Коли його врешті вдалося витягти на поверхню, то з’ясувалося, що металевий корпус був серйозно пошкоджений, ніби великими зубами. Усе списали на зіткнення із підводним гірським хребтом. Одначе, частина науковців впевнена: на дні западини живуть невідомі реліктові монстри.
Про таємниці Маріанської впадини дивіться у Загубленому світі на 2+2.