На фронті знову десяте чи навіть двадцяте перемир’я, цього разу хлібне. Це означає, що у Мінську домовились не стріляти, от тільки на передовій бойовики цих домовленостей дотримуються через раз. І якщо важкі калібри мовчать, то менші ввечері та вночі працюють у наш бік.
Перші комбайни з’явились на полях Приазов’я ще наприкінці червня, коли за лічені сотні метрів від засіяних пшеницею ланів на українській передові позиції перед Павлополем, Гнутовим, Широкиним та Водяним десятками сипались та вибухали важкі ворожі снаряди.
Разом із настанням другого літнього місяці посеред приморських ланів комбайнів побільшало. Просто по сусідству із готовим до збирання збіжжям стоять порожніми сотні гектарів переораної свіжими вибухами землі. І комбайнери виїжджаючи на поля удосвіта, намагаються працювати ледь не до самого заходу сонця.
Чому строковики замість служби працюють на бетонному заводі?
Від моменту офіційного старту цьогорічного "хлібного затишшя", кажуть наші морські піхотинці, важкої зброї окупанти на Маріупольському напрямку поки що не застосовували. Та підозрюють: жнива – не найперше із пояснень. Бойовики значно скоротили кількість обстрілів ще з початком чемпіонату з футболу в Росії.
Та морпіхи запевняють: призвичаїлись. Їхній досвід винятково практичного ґатунку, тому на передовій у повній бойовій готовності навіть під час перемир’я. Бо, наприклад, під час Великоднього перемир’я, хоча й панувала тиша, деяких стрільців це не зупинило.