За часів бойових дій на Сході шахти Донбасу стали форпостами українських військових. Оборону наші хлопці тримають там і просто у вентиляційних стовпах, і на високих териконах довкола. Місцями вони зруйновані ворождою артилерією майже вщент.
Шахта "Трудівська" має чотири стовбури, два з них воюють на території України, ще два – на окупованій території, проти Україні. Вдень бійці можуть піднятися вище, розгледіти на тому боці стовбур-близнюк - ворожий пункт спостереження.
У Горлівці автівка наших прикордонників потрапила під обстріл
Військові з гордістю розказують, яка їхня позиція глибока, та от працювати у майбутньому тут навряд чи будуть.
За рік до війни шахті "Південній" обіцяли нове життя, вона оновлювалась. У 2013 році було завезено нове обладнання. Працювала шахта до 2014 року. В це важко повірити, коли бачиш вибиті шибки та пробитий дах.
Через чотири роки простою сюди знову повернулись ті, хто тут працював. Тільки тепер вони забирають звідси те, що вціліло з нового обладнання.
Стіни досі прикрашені написами про мир, але між териконами та стовбурами – спалені позиції. Військові жартують та розважаються, придумуючи імена окупованим териконам.
Шахта "Південна" – єдина з військових шахт, де можна ще хоча б побачити породу.
У Києві встановлять Книгу пам’яті загиблих за Україну
Найзапекліша шахта передової – "Бутівка". Навіть розвалена, вона виглядає грандіозною, і навіть коли не стріляють, все одно здається небезпечною.
Тутешній гід – Дмитро, нині солдат 92 бригади, вісім років був шахтарем. Серед розвалин боєць намагається роздивитися і пояснити, як все працювало. Обірвані троси, повалені підйомні механізми – кожен шмат залізяччя загубив своє призначення.
Військові розуміють: шахту не поновити, але мріють, що війна закінчиться, і тут буде музей в пам'ять про тих, хто загинув. Вже зараз тут встановлені поодинокі таблички з іменами загиблих героїв.
Подробиці розкаже Спецкор на 2+2.