33-річний Ярослав Верхоляк згадує, коли українські бійці взяли під контроль Луганський аеропорт, його бригаду направили охороняти летовище. Там військові і потрапили під обстріл "Градів".
Перший уламок снаряду влучив Ярославу в обличчя. Розтрощив щелепу, розбив ніс і пошкодив око. Другий - потрапив у коліно.
Допомогу лікарі змогли надати Ярославу лише за чотири дні після бою, коли військові вирвалися з оточення. Пораненого доставили спочатку в Харків, потім в Одеському військовому шпиталі медики відновили йому обличчя. Уламок снаряду з коліна діставати не стали, бо є ризик, що суглоб розвалиться. Після цього Ярослав повернувся на Буковину.
У Ярослава множинні комбіновані поранення тулуба, голови, верхніх та нижніх кінцівок, а також патологія по суглобу, роздроблена колінна чашечка, і є опікові рани на ногах.
Аби провідати чоловіка, дружина Оксана кожного дня долає півсотні кілометрів від рідного села до Чернівців.
Чи буде ходити Ярослав і чи зможе бачити пошкодженим оком - жодних прогнозів лікарі не дають. Кажуть, головне зараз відновити кістки щелепи та носу.
"В нього в роті просто кістки видно, бо тканини погнили, лікарі не мали з чого збирати… В нього дірок багато. Коли п'є воду - вода може вийти через ніс або через очі", - розповідає дружина пораненого Оксана.
Для того, щоб повністю відновити обличчя, Ярославу потрібно зробити близько п'яти операцій. Кожна з них коштує десять тисяч гривень. У подружжя таких грошей немає. Дружина працює в сільській школі вчителькою. Розповідає, невелику суму їй вже передали волонтери і сільська рада. Але цих коштів недостатньо.
Ярослав дуже хоче одужати. З шести членів його екіпажу вижили лише двоє. І після того бою, зізнається, він почав ще більше цінити життя.