Людині, яка щойно повернулась з війни, здається, що вона виконала свій обов'язок недостатньо або неналежним чином, тобто, у неї з'являється почуття провини. Особливо сильним воно є, якщо боєць втрачає на фронті побратимів – людей, які стали для нього другою родиною.
Вина – почуття, спільне для ветеранів усього світу. Воно є цілком нормальним, проте це не означає, що потрібно з ним жити весь час. Від почуття провини бійці можуть страждати як на психологічному (важкі думки, депресія, пригніченість, розгубленість та повернення до одних і тих самих подій), так і на фізіологічному рівні – з'являються болі в усьому тілі.
Військовий психолог Андрій Козінчук стверджує, що почуття вини не можна заглушити, наприклад, алкоголем, проте його можна замінити. Це почуття з'являється від вчинку і йде так само від нього, тому в жодному разі не можна опускати руки та сидіти на місці. Якщо людина щось недоробила на війні – треба доробити це у мирному житті. Знайти роботу, започаткувати свій бізнес, почати допомагати тим, хто потребує цього, наприклад, ветеранам з травмами, сім'ям загиблих у АТО або дітям-сиротам – коли людина підтримує когось, кому ще важче, вона відновлюється сама.
Потрібно наповнити життя активними речами: сходити на прогулянку з родиною, з'їздити у гості до товаришів, провести час з дітьми.
Якщо почуття провини не полишає протягом трьох-чотирьох місяців, варто звернутися до спеціаліста.
Більше порад від психолога дивіться у ВІДЕО.