Як з’явилися перші гроші: де за вапняковий диск купували дружину, а де розраховувалися сіллю, чаєм та вівцями

Загублений світ

Для когось гроші – це засіб для існування, для інших – релігія…

Здавалося б, паперові купюри – це мірило вартості товарів і послуг, проте для нас вони стали чимось більшим, більшим за радість, любов та здоров’я. 

На острові Яп, Каролінського архіпелагу, що у західній частині Тихого океану першими грошима були великі круглі вапнякові диски з отвором усередині, діаметром 3,5 метри та вагою до 5 тон. За такий диск місцевий мешканець міг купити порося або 100 кокосових горіхів. А на монету діаметром до 1,5 метра - човен каное або дружину. У Китаї і Бірмі грошима були сіль та плитковий чай, у Давній Мексиці - мішечки з какао бобами. А ходовими товарами у Давній Русі були шкури, кози, вівці та велика рогата худоба. Здавалося б, люди лише обмінювали продукти на їжу, однак це не так.

Із часом товарів для обміну більшало, і визначати ціну для них ставало дедалі складніше. Тому виникла потреба в уніфікації грошової одиниці, у хід пішли цінні метали – золото й срібло. Їх ділили на маленькі шматочки та оплачували ними товари та послуги. Першими, хто скористався такими грошима були лідійці – народ Малої Азії. У VIII ст до н.е. вони почали виготовляти металеві гроші однакові за вагою та зовнішнім виглядом. А у 812 р н.е. з’явилися перші паперові гроші.

Коли свої перші національні купюри випустили різні країни світу? Та який зміст різні країни вкладають у свої валюти? Про це та більше дізнайся у сюжеті програми «Загублений світ».

Loading...

Також не пропусти щопонеділка о 17:00 на 2+2 виходять прем’єрні випуски інформаційно-пізнавальної програми «Загублений світ», присвячені українцям – нації незламних і нескорених, що гідно виборюють своє майбутнє.

Дивися також:

У сучасному світі, де глобальні новини змінюються щохвилини, ми часто чуємо про Раду Безпеки ООН та її впливових членів.
24052025
Ми щодня дивимося на них, вони пливуть над нами, змінюючи обриси та кольори. 
На відміну від багатьох інших установ, які намагалися б приховати такий ляп, музей вирішив діяти відкрито. 
На жаль, фальшивки – це не лише про картини відомих художників чи розкішні прикраси.