Як фен-шуй допоміг Дональду Трампу заробити свої мільйони?

Загублений світ

«Я не повинен вірити у фен-шуй, але я застосовую його, бо це приносить мені гроші»…

Основна мета практики фен-шуй – це пошук сприятливих потоків енергії та їх використання на благо людини. Подейкують, що за допомогою символічного освоєння простору можна вибрати найкраще місце для будівництва будинку та навіть примножити статки. Мабуть на практиці це вирішив перевірити мільярдер та 45-ий президент США Дональд Трамп. Він вирішив поліпшити фен-шуй у хмарочосі Трамп Тауер і найняв для цього найкращих майстрів цієї справи.

«Я не повинен вірити у фен-шуй, але я застосовую його, бо це приносить мені гроші. І якщо, змінивши щось на власному робочому столі, я зможу заробити ще кілька мільйонів – хіба це не варто того, щоб спробувати», - прокоментував один із найвідоміших багатіїв світу Дональд Трамп

Неймовірно, але після значної перебудови хмарочосу за порадами майстрів фен-шуй, яка вилилась Трампу у кілька десятків мільйонів доларів, справи компанії стрімко пішли вгору. Що мільйонеру порадили зробити? І як собі залучити потоки сприятливої енергії? Дивись поради спеціалістів у сюжеті проєкту «Загублений світ». І просто зараз змінюй своє життя!

Loading...

Дивись також:

Не пропусти програму «Загублений світ» в ефірі телеканалу 2+2 з понеділка по четвер, о 16:50!

Сучасна британська політика щодо України обґрунтовується на глибокому стратегічному розрахунку. Лондон не просто дає нам зброю — він будує нову архітектуру безпеки, яка назавжди блокує російський імперіалізм.
03072026
Якщо зайти на розкопки давньоримського міста Помпеї, то на багатьох перехрестях можна побачити великі глиняні амфори з відбитими горловинами. Це були перші громадські пісуари.
Військова форма завжди диктувала тренди повсюдної моди. Це історичний факт. Звичайнісінький в'язаний світло на ґудзиках та закрита маска від вітру насправді ховають у собі деталі наймасштабнішої битви 19 століття.
Світовий вплив Великої Британії сьогодні рідко вимірюється військовою силою напряму. Натомість дедалі частіше йдеться про дипломатичну мережу, історичні зв’язки та так звану «м’яку силу», яка працює не через примус, а через інституції та партнерства.