Життя на хвилях: як моряки борються за виживання в океані?

Загублений світ

Їхня відданість професії та мужність заслуговують на повагу.

Українець Сергій Яланджи – досвідчений моряк, для якого океан став другим домом. Він знає, що у безмежних морських просторах життя часто залежить від справності двигуна. Варто йому замовкнути, і судно перетворюється на іграшку в руках стихії. 

«Корабель стає вразливим, втрачає здатність маневрувати, – розповів Сергій. – Без сили поштовху, без мотора, ми повністю залежимо від підводних течій і вітру. Вони можуть нести нас куди завгодно, навіть на берег, де нас чекає катастрофа».

Як приклад Сергій наводить нещодавній випадок у Балтіморі, коли контейнеровоз зіткнувся з мостом. Ця катастрофа стала яскравим прикладом того, наскільки вразливим може бути навіть велике судно. 

«Корабель не заглох, але втратив електроживлення, – пояснює Сергій. – Він став некерованим, як велика залізна брила».

Окрім небезпеки зіткнень, морякам доводиться постійно боротися з ризиком пожеж та вибухів. 

«На борту багато палива, вибухонебезпечних речовин, – говорить Сергій. – Ми самі собі і пожежники, і медики, і рятувальники. Постійно тренуємося, відпрацьовуємо дії в різних надзвичайних ситуаціях: пожежа в каюті, на камбузі, в машинному відділенні».

Однак, за словами Сергія, найважчим випробуванням є не небезпека моря, а розлука з родиною, а у випадку чоловіка – з дружиною та маленькою донечкою. Утім, він принаймні знає, коли зможе до них повернутися на відміну від британців Марка та Ешлі, туристична риболовля яких в Індійському морі перетворилася на випробування на межі життя та смерті. 

Більше про це – у проєкті у проєкті «Загублений світ» просто зараз:

Loading...

Не пропусти! Щопонеділка нові випуски інформаційно-пізнавальної програми «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру о 17:15 на телеканалі 2+2! 

Читай також:

Коли пандемія поставила культурне життя на паузу, більшість театрів просто архівували записи старих вистав. Але для тих, хто звик до експериментів, зачинені двері залів стали поштовхом до створення абсолютно нового формату. 
10052026
Ми звикли до класичного знімка 1968 року, де наша планета велично сходить над місячним горизонтом. 
Радянське керівництво майже три доби тримало країну в інформаційному вакуумі. Офіційні повідомлення мовчали, а міста й села обростали чутками. 
09052026
Уявіть звичайний робочий день на будівництві в китайському Чунціні: екскаватори, шум, бетон. І раптом з-під землі з’являється щось, що більше нагадує опору мосту, ніж живу істоту. 
Класичне уявлення про театр зазвичай обмежується оксамитовими кріслами, важкою завісою та тишею в залі. Проте сьогодні це мистецтво дедалі частіше виходить за межі архітектурних стандартів. 
Коли масштабна катастрофа розгортається під боком, перша реакція тоталітарної системи — закрити всі засувки інформації. Два дні після вибуху на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС радянське керівництво вдавало, що нічого не відбулося.