Вони використовують георадари, 3D-сканування та навіть космічні частинки, щоб розкрити таємниці стародавніх цивілізацій. Ексклюзивно для проєкту «Загублений світ» на телеканалі 2+2 українська дослідниця Наталія Бондаренко розповіла про свою єгиптоманію та методи роботи на берегах Нілу.
Наталія Бондаренко, українська дослідниця, завжди знала, чим займатиметься. Усе почалося з фільму «Мумія», який вона подивилася у 10 років. Її надихнула історія жінки-дослідниці, яка працювала в епоху найбільших відкриттів гробниць у 20-х роках XX століття.
«Я вирішила, що можу бути на місці саме тієї жінки, яка буде відкривати усі ті таємниці в Єгипті», — згадує Наталія.
Закінчивши історичний факультет Київського університету, вона почала їздити в археологічні експедиції. У 27 років українська дослідниця вже працювала у складі польсько-єгипетської місії на берегах Нілу — річки, яку недарма називають машиною часу.
Але як сьогодні працюють сучасні шукачі артефактів?
На початкових етапах сучасний археолог справді може обійтися без важкої фізичної праці. Сьогоднішні методи дозволяють «зазирнути» під землю, не руйнуючи цілісність стародавніх об'єктів.
«Серед наймасштабнішого — це георадари, за допомогою яких можна просвітити землю і зрозуміти, чи є там храми і якісь гробниці без інвазивного втручання, тобто не розкопуючи безпосередньо землю», — розповідає Наталія Бондаренко.
Крім того, критично важливими стали 3D-сканування та моделювання. Знімки, отримані без розкопок, дозволяють скласти детальний план споруди, за яким потім буде йти подальша робота. А одним із найновітніших та найбільш захоплюючих методів є міонна томографія, яку використали для нещодавнього виявлення порожнин у піраміді Хеопса. Вона використовує міони — нестабільні елементарні частинки з негативним зарядом, що утворюються внаслідок взаємодії космічних променів з атмосферою.
«Це такий метод у роботі, коли з часом на землю осідає певна частина космічних матеріалів і через просвітлення землі, храмів, або тих самих споруд, як піраміди в Гізі, можна зрозуміти, де концентрація космічних частинок є найбільшою. І відкрити, чи там є порожнина, чи ні», — пояснює Бондаренко.
Однак, будь-яке археологічне дослідження рано чи пізно досягає стадії розкопу, коли вчений бере до рук лопату і, зрештою, пензлик. І тут постає одвічне та серйозне питання: що важливіше — нові знання чи збереження стародавніх споруд?
«Ніхто досі не наважився якось втрутитися в будову самої піраміди, тому що, звісно, зруйнувати будівлю, якій 5 000 років, ніхто не має цілі», - пояснила українська дослідниця.
Сучасні археологи сьогодні балансують на тонкій межі між науковою жагою до відкриттів і колосальною відповідальністю за збереження світової спадщини. Тому цілком обґрунтоване занепокоєння висловив британський письменник і журналіст Грем Хенкок:
«Коли ви розкопуєте ділянку, ви фактично руйнуєте її. Тому це має бути дуже дбайливий проєкт з людьми, які віддані своїй справі та справді люблять велику піраміду...»
Грем Хенкок обожнює археологію, а його самого натомість дуже не любить більшість офіційних археологів Чому – дивись в проєкті «Загублений світ» просто зараз:
Loading...
Не пропусти! Щопонеділка нові випуски інформаційно-пізнавальної програми «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру о 17:15 на телеканалі 2+2!
Читай також: