В Бразилії живе реінкарнація Ісуса Христа: він катається на скутері та читає лекції

Загублений світ

Одкровення з ним сталося ще у 1979 році…

Монумент Ісуса Христа у Ріо-де-Жанейро – найвідоміший символ не лише міста, а й усієї Бразилії. А чоловік на ім’я Інрі Крісту – його живе втілення. Він не просто вважає себе месією та реінкарнацією Сина Божого, а ще й одягається та виглядає як Христос з ікон. Щоправда йому 70 років і він любить займатися зовсім не святими справами: наприклад, кататися на електроскутері.

Інрі живе у передмісті штату Парана і називає свій маєток «Новим Єрусалимом». Проте до цього чоловік довго шукав свій «Едем». Справжнє ім’я Інрі – Альвару Таїс. За його словами, у 1979 році небесний голос оголосив його реінкарнацією Ісуса Христа. З того часу новий «месія» багато подорожував світом, розповсюджуючи своє вчення. За свої проповіді Інрі навіть вислали з США, Венесуели та Англії.

Сьогодні Інрі місцева знаменитість і часто відвідує з лекціями місцеві навчальні заклади. Проте, він не єдина людина, яка почула «божественні голоси». Хто називав себе втіленням Будди, Шиви та Христа одночасно – дивись у сюжеті «Загубленого світу» просто зараз:

Loading...

Дивись також:

Не пропусти програму «Загублений світ» в ефірі телеканалу 2+2 з понеділка по четвер, о 16:50!

Сучасна британська політика щодо України обґрунтовується на глибокому стратегічному розрахунку. Лондон не просто дає нам зброю — він будує нову архітектуру безпеки, яка назавжди блокує російський імперіалізм.
03072026
Якщо зайти на розкопки давньоримського міста Помпеї, то на багатьох перехрестях можна побачити великі глиняні амфори з відбитими горловинами. Це були перші громадські пісуари.
Військова форма завжди диктувала тренди повсюдної моди. Це історичний факт. Звичайнісінький в'язаний світло на ґудзиках та закрита маска від вітру насправді ховають у собі деталі наймасштабнішої битви 19 століття.
Світовий вплив Великої Британії сьогодні рідко вимірюється військовою силою напряму. Натомість дедалі частіше йдеться про дипломатичну мережу, історичні зв’язки та так звану «м’яку силу», яка працює не через примус, а через інституції та партнерства.