Українці в НАСА: колишній журналіст створював та запускав у космос марсохід

Загублений світ

Чоловік був частиною команди НАСА, яка розробляла і запускала робота «Наполеглевість»…

Більшість подорожей за межі Землі починається з центру керування польотами НАСА, відомого за позивним «Х'юстон». Фахівці центру цілодобово відстежують показники з обладнання космічних кораблів і серед них українець Андрій Васильєв. Колись він працював журналістом ТСН, а сьогодні – відправляє апарати у космос.

«Відправляються марсоходи з поверхні Землі середнього класу такі, як, наприклад, Атлас-5. За допомогою цієї ракети злітав у 2011 році «К'юріосіті» (роботизований ровер, розмірами з автомобіль, який досліджує Марс та є частиною програми NASA – Вікіпедія)», - розповів колишній журналіст, а нині спеціаліст з траєкторій космічних апаратів у NASA Андрій Васильєв.  

У 2020 році чоловік був частиною команди НАСА, яка розробляла і запускала у космос марсохід «Наполеглевість». Яка специфіка роботи Андрія? Яке важливе завдання для людства стоїть перед марсоходом «Наполеглевість»? І без чого марсіанські місії були б неможливими? Подробиці – дивись у сюжеті проєкту «Загублений світ» просто зараз:

Loading...

Дивись також:

Не пропусти програму «Загублений світ» в ефірі телеканалу 2+2 з понеділка по четвер, о 16:50!

Навколо масонів стільки туману, що розгледіти за ним реальних людей майже неможливо. Здається, що вони — герої голлівудських трилерів про світову змову, а не реальна організація з багатовіковою історією.
Поки ми переймаємося глобальним потеплінням, на нашому континенті існує місце, яке просто проігнорувало всі кліматичні катастрофи останніх десяти мільйонів років.
Коли чуєш слово «масони», уява малює картинки з пригодницьких фільмів: похмурі підземелля, люди в каптурах, дивні знаки та змови, що вирішують долі цілих народів. 
Коли місто під ударом, сила не лише у м’язах, а у відвазі та рішучості...
Під товщею води Чорного моря, якою ми звикли милуватися з набережних, ховається механізм, здатний перетворити сучасне сталеве судно на купу брухту за лічені хвилини. І мова не про шторми, до яких усі звикли.