П’ять днів без води та їжі: австралійка вижила в дикому буші завдяки вину та снекам

Загублений світ

Жінка не планувала жодних екстремальних пригод…

48-річна жителька Мельбурна, Ліліан Іп, стала героїнею неймовірної історії виживання, яка нагадує про небезпеки, з якими можна зіткнутися у віддалених місцях. Під час відпочинку в мальовничому містечку Брайт, Ліліан вирішила вирушити в одноденну подорож горами. Жінка, яка мала проблеми зі здоров'ям, не планувала жодних екстремальних пригод. Однак її поїздка швидко перетворилася на випробування на витривалість.

Після виїзду з міста Ліліан вирушила до Датмудської греблі, проте, через невдалий поворот, її автомобіль загруз у болоті. Виявилося, що в цьому районі немає мобільного зв’язку, і Ліліан не могла викликати допомогу. Через стан здоров'я вона не наважилася піти пішки в пошуках допомоги.

П'ять днів Ліліан була змушена залишатися біля своєї машини, поки її не знайшли з гелікоптера. Весь цей час вона виживала на снеках та пляшці вина, яку купила як подарунок для матері. Це був її єдиний запас їжі, і коли рятувальники нарешті прибули, перше, що вона попросила, була звичайна вода.

За словами експерта з виживання Ігоря Молодана, випадок Ліліан Іп ілюструє, наскільки важливо бути підготовленим до непередбачуваних ситуацій. Молодан наголошує, що алкоголь, хоча і може створити ілюзію втамування спраги, насправді сприяє зневодненню організму.

Також він радить тим, хто планує подорож у гори чи інші віддалені місця, обов'язково мати з собою запас води, фільтр для очищення дощової води, а також бути готовим до різних непередбачених обставин. Якщо ви загубилися, важливо зберігати спокій, залишатися на місці та намагатися економити енергію та ресурси, які у вас є.

Більше про уроки виживання в дикій місцевості дивись у сюжеті проєкту «Загублений світ» просто зараз:

Loading...

Також не пропусти щопонеділка о 17:00 на 2+2 виходять прем’єрні випуски інформаційно-пізнавальної програми «Загублений світ», присвячені українцям – нації незламних і нескорених, що гідно виборюють своє майбутнє.

Дивись також:

Коли пандемія поставила культурне життя на паузу, більшість театрів просто архівували записи старих вистав. Але для тих, хто звик до експериментів, зачинені двері залів стали поштовхом до створення абсолютно нового формату. 
10052026
Ми звикли до класичного знімка 1968 року, де наша планета велично сходить над місячним горизонтом. 
Радянське керівництво майже три доби тримало країну в інформаційному вакуумі. Офіційні повідомлення мовчали, а міста й села обростали чутками. 
09052026
Уявіть звичайний робочий день на будівництві в китайському Чунціні: екскаватори, шум, бетон. І раптом з-під землі з’являється щось, що більше нагадує опору мосту, ніж живу істоту. 
Класичне уявлення про театр зазвичай обмежується оксамитовими кріслами, важкою завісою та тишею в залі. Проте сьогодні це мистецтво дедалі частіше виходить за межі архітектурних стандартів. 
Коли масштабна катастрофа розгортається під боком, перша реакція тоталітарної системи — закрити всі засувки інформації. Два дні після вибуху на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС радянське керівництво вдавало, що нічого не відбулося.