Потойбічні створіння Карпат: спів лісових мавок доводить людей до жаху

Загублений світ

Жителі Карпат впевнені, мавки – цілком реальні істоти…

Вірити чи ні у потойбічний світ – справа кожного. Наприклад, мешканці селища Космач у Карпатах впевнені, що мавки – це не вигадані персонажі українських легенд, а цілком реальні лісові істоти. Їх зустрічав чи не кожен житель. Проте, місцеві неохоче про це порозповідають через страх помсти потойбічних створінь.

«Люди вважають, якщо розповісти комусь про побачене і вказати місце, де це відбулося, істота це відчуває і потім може помститися», - каже колишній голова селища Космач Дмитро Походжук.

А ще кажуть, що коли мавка шукає нову жертву, то люди часто чують у горах її специфічний моторошний крик.  

«Я чула отой звук мавки. Вважають, що якщо відгукнутися на її заклик, то вона починає до тебе наближатися і це дуже небезпечно», - розповіла краєзнавець Ганна Заєць.

Про яку моторошну історію, яка сталася у лісових горах з молодими парубками, досі не можуть забути у селищі? Чому так бояться цих містичних лісових створінь, на кого вони полюють? Яке не менш надприродне створіння, на думку мешканців Карпат, захищає їх від мавок? Про це – дивись у сюжеті проєкту «Загублений світ» просто зараз:

Loading...

Дивись також:

Не пропусти програму «Загублений світ» в ефірі телеканалу 2+2 з понеділка по четвер, о 16:50!

Сучасна британська політика щодо України обґрунтовується на глибокому стратегічному розрахунку. Лондон не просто дає нам зброю — він будує нову архітектуру безпеки, яка назавжди блокує російський імперіалізм.
03072026
Якщо зайти на розкопки давньоримського міста Помпеї, то на багатьох перехрестях можна побачити великі глиняні амфори з відбитими горловинами. Це були перші громадські пісуари.
Військова форма завжди диктувала тренди повсюдної моди. Це історичний факт. Звичайнісінький в'язаний світло на ґудзиках та закрита маска від вітру насправді ховають у собі деталі наймасштабнішої битви 19 століття.
Світовий вплив Великої Британії сьогодні рідко вимірюється військовою силою напряму. Натомість дедалі частіше йдеться про дипломатичну мережу, історичні зв’язки та так звану «м’яку силу», яка працює не через примус, а через інституції та партнерства.